1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Коментар:
До міжгалузевих принципів, як було зазначено, відносяться також принцип забезпечення апеляційного і касаційного оскарження (п. 8 ч. З ст. 129 Конституції, ст. 13 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про судоустрій України») і принцип обов'язковості рішень суду (п. 9 ч. З ст. 129 Конституції, ст. 14 ЦПК, ст. 11 Закону України «Про судоустрій України»).
Встановлення принципу забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень суду відповідає загальноправовим принципам демократизму і законності. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України» для забезпечення всебічного, повного й об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної і касаційної інстанції . Відповідно до положень п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України, Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. у ЦПК 1963 р. були внесені зміни. Був скасований інститут і стадія перегляду в порядку судового нагляду рішень, постанов і ухвал суду, що набрали законної сили (глава 42 ЦПК 1963 р.), і був передбачений новий розділ IV «Перегляд судових рішень» — глава 40 «Апеляційне провадження» і глава 41 «Касаційне провадження» . У ЦПК 2004 р., як було вже відзначено, в ст. 13 закріплено принцип забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень, а в розділі V «Перегляд судових рішень» главою 1 передбачено інститут і стадію перегляду судових рішень і ухвал в апеляційному порядку, а главою 2 — інститут і стадію перегляду рішень і ухвал у касаційному порядку.
Принцип забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішень суду спрямований на забезпечення законності й обґрунтованості судових рішень, на забезпечення захисту й охорони прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави України, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, іноземних держав і інших суб'єктів публічного права. Відповідно до вказаного принципу особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'язки, мають право на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень і ухвал у порядку, встановленому ЦПК.
У апеляційному порядку оскаржуються рішення й ухвали суду першої ін-станції, що не вступили в законну силу. У апеляційному порядку можна також оскаржити ухвалу суду першої інстанції про відмову в прийомі заяви про видачу судового наказу або про скасування судового наказу в наказному провадженні (статті 100, 106 і п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК).
Подібна ж думка висловлена і В. Н. Аргоновим1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції (ч. 1 ст. 304 ЦПК). При розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, ненадан- ня яких до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (ч. 2 ст. 303 ЦПК). Суд апеляційної інстанції може досліджувати нові письмові і речові докази, а також показання свідків, якщо в дослідженні їх було неправомірно відмовлено або непредставлення їх було викликано поважними причинами, а також може досліджувати висновок експерта, якщо цей висновок був досліджений судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Дослідження доказів судом апеляційної інстанції здійснюється з дотриманням процедури, встановленої главою 4 розділу III ЦПК. Суд апеляційної інстанції, як відзначає Є. А. Чернушенко, при перегляді справи розглядає як питання факту, так і питання права, тобто перевіряє як юридичний, так і фактичний бік справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції2.
У касаційному порядку оскаржуються рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, тобто рішення і ухвали суду першої інстанції, що набрали законної сили, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішення і ухвали апеляційного суду, що набрали законної сили (ст. 319 ЦПК).
Судом касаційної інстанції по цивільних справах є Судова палата по ци-вільних справах Верховного Суду України (ч. 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій України»). Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11 грудня 2003 р. № 20-рп/2003 дійшов висновку, що створення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного Суду України суперечить статтям 125 і 131 Конституції України і визнав такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про судоустрій України» стосовно: створення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного Суду України (п. З ч. 2 ст. 18); складу Касаційного суду України, його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступника голови і президії Касаційного суду України (статті 32 —37); терміну створення і початку здійснення Касаційним судом України повноважень по розгляду справ (підпункт 5 пункту З розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій України»). Таким чином, судом касаційної інстанції у цивільних справах є Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України. Відповідно до ст. 335 ЦПК при розгляді справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того або іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо при розгляді справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.