1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заін-тересованих осіб.
5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.
6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Коментар:
Стаття, що коментується, встановлює загальні правила розгляду справ у порядку розгляду справ окремого провадження. Як було зазначено, в цивільному процесі України слід розрізняти три види судочинства: 1) позовне провадження; 2) наказне провадження і 3) окреме провадження . Під видом судочинства слід розуміти сукупність процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою. Метою позовного провадження є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави (див. коментар до ст. 1 ЦПК). Метою наказного провадження також є захист суб'єктивних прав та інтересів стягувача. Разом із тим, для наказного провадження характерна відсутність спору про право (див. коментар до статей 95 і 100 ЦПК). Метою розгляду справ в порядку окремого провадження є охорона суб'єктивних прав та інтересів заявника і в окремих випадках захист прав заявника (див. коментар до ст. 242 ЦПК).
Як зазначено в літературі, слід розрізняти охорону і захист суб'єктивних прав . Під охороною суб'єктивних прав слід розуміти правове регулювання суспільних відносин з метою їх нормального розвитку. Під захистом суб'єктивних прав слід розуміти сукупність процесуальних дій, які застосо-вуються у зв'язку з порушенням, невизнанням або оспорюванням суб'єктивних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, прав та інтересів держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб'єктів публічного права і направлених на захист або відновлення суб'єктивних цивільних прав та особистих немайно- вих прав та інтересів їх власника (див. докладніше коментар до ст. 7 ЦПК).
Як було сказано, метою розгляду справ у порядку окремого провадження є охорона прав та інтересів заявника. З цією метою відповідно до ч. 1 статті, що коментується, суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки. Для справ окремого провадження характерна відсутність спору про право. Тому у справах цієї категорії немає позивача і відповідача, а також немає третіх осіб, а є заявник і заінтересовані особи. Крім того, у розгляді справ у порядку окремого провадження можуть брати участь органи, які дають висновок у справі (наприклад, орган опіки та піклування, у справах про усиновлення, див. коментар до ст. 253 ЦПК), а також особи, які дають висновок у справі (наприклад, експерт при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, про визнання фізичної особи недієздатною і відновлення цивільної дієздатності фізичної особи, див. коментар до ст. 239 ЦПК). Як було сказано, у справах цієї категорії немає спору про право. Тому неможливе застосування типових інститутів позовного провадження — визнання позову і відмови від позову, але можлива відмова від поданої заяви про відкриття окремого провадження. Заявником у справах окремого провадження можуть бути особи, які потребують від суду охорони своїх прав та інтересів, а також прав та інтересів інших осіб (див. коментар до ст. 249 ЦПК), а також в окремих випадках особи, які потребують від суду захисту своїх прав та інтересів (див. коментар до ст. 242 ЦПК). У тих випадках, коли заявником є фізичні особи, на них поширюють загальні правила про цивільну процесуальну правоздатність і дієздатність (див. коментар до статей 28 і 29 ЦПК). Разом із тим, слід урахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 18 СК кожен учасник сімейних відносин, який досягнув чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Тому при розгляді справ в окремому провадженні, пов'язаних з охороною прав та інтересів фізичних осіб, в особистих сімейних правовідносинах між батьками й дітьми, застосовуються не загальні положення про цивільну процесуальну дієздатність (ст. 29 ЦПК), а положення ч. 1 ст. 18 СК. Так, при розгляді в порядку окремого провадження справ про надання права на шлюб (ч. З ст. 234 ЦПК) заявником відповідно до ч. 2 ст. 23 СК може бути особа, яка досягла чотирнадцяти років. Заявниками можуть бути юридичні особи, наприклад орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (див. коментар до ст. 269 ЦПК). Юридичні особи можуть бути також заявниками у справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю стосовно юридичних і фізичних осіб. У цій категорії справ заявниками можуть бути також фізичні особи (див. коментар до ст. 287 ЦПК). Заявником у справах, які розглядаються в порядку окремого провадження, може бути також прокурор (див. коментар до статей 45—46 ЦПК). Справи про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються за обов'язкової участі прокурора. Роль прокурора у розгляді даної категорії справ полягає в тому, що він дає в судовому засіданні висновок про доцільність надання особі примусової психіатричної допомоги (див. коментар до ст. 281 ЦПК).
Окреме провадження є видом цивільного судочинства. Тому ч. З статті, що коментується, передбачає, що справи окремого провадження розглядаються з дотриманням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень про змагальність і межі судового розгляду. При розгляді справ окремого провадження можливі ті самі стадії, які можуть бути в позовному провадженні, а саме відкриття провадження у справі; провадження у справі досудового розгляду; судовий розгляд; перегляд рішень і ухвал в апеляційному порядку; перегляд рішень і ухвал у касаційному порядку; можливий також перегляд рішень у зв'язку з винятковими обставинами на підставах, зазначених у ЦПК (див. коментар до ст. 354 ЦПК); однак у судовій практиці таких справ не було; а також рішень і ухвал за нововиявленими обставинами. Під стадією цивільного процесу слід розуміти сукупність процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою .
Разом із тим, не можна погодитись з положенням ч. З статті, що коментується, відповідно до якої при розгляді справи окремого провадження принцип змагальності не застосовується. При розгляді більшості справ він не застосовується. Однак він застосовується при розгляді справ про визнання особи обмежено дієздатною, недієздатною (гл. 2 розділу IV ЦПК); про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (гл. З розділу IV ЦПК); про встановлення факту каліцтва, оскільки це необхідно для призначення особі пенсії або отримання допомоги за загальнообов'язковим страхуванням (п. З ч. 1 ст. 256 ЦПК).
При розгляді справ окремого провадження суд відповідно до ч. 2 статті, що коментується, може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Однак це не звільняє заявника і заінтересованих осіб від обов'язку надати відповідні докази. Для справ, які розглядаються в порядку окремого провадження, характерна, як було зазначено, відсутність спору про право. Тому відповідно до ч. 6 статті, що коментується, якщо виникне спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву про відкриття окремого провадження без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право висунути позов на загальних підставах. Разом із тим, у справах окремого провадження можливий спір про факт, який потребує судового підтвердження (наприклад, факту родинних стосунків, факту перебування особи на утриманні, факту каліцтва; див. коментар до ст. 256 ЦПК).