1. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі:1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;
2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;
3) скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
4) скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;
5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
6) зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті.
2. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.
Коментар:
Суд касаційної інстанції реалізує свої процесуальні повноваження шляхом ухвалення рішення і постановлення ухвал. Частина 1 статті, що коментується, передбачає випадки, коли суд касаційної інстанції реалізує свої процесуальні повноваження щодо перевірки законності і обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції і рішень і ухвал апеляційного суду, які набрали законної сили і оскаржуються в касаційному порядку, шляхом постановлення ухвал. Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, касаційний суд постановляє ухвали у разі: 1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін; 2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд; 3) скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; 4) скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом; 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 6) зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті. Так, касаційний суд постановляє ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишає рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, а також рішення апеляційного суду без змін, якщо ці рішення є законними і обґрунтованими (див. коментар до ст. 213 ЦПК).
Як було зазначено, рішення є законним, якщо суд, виконавши усі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши справу, вирішив її відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню в даному випадку, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд виходить із загальних засад законодавства (ч. 7 ст. 8 ЦПК; п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 24 квітня 1981 р. № 4, від 25 грудня 1992 р. № 13).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі всуціль і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. З ст. 213 ЦПК; п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 24 квітня 1981 р. № 4 і від 25 грудня 1992 р. № 13).
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті, що коментується, касаційний суд може поста-новити ухвалу про скасування рішень, оскаржених у касаційному порядку, і передати справу на новий розгляд. Однак у п. 2 ч. 1 статті, що коментується, не зазначені підстави для скасування касаційним судом судових рішень з передачею справи на новий розгляд. Ці підстави передбачені в ч. 1 ст. 338 ЦПК (див. коментар до ч. 1 і 2 ст. 338 ЦПК). Аналогічні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, апеляційним судом передбачені в ст. 311 ЦПК. Як випливає з наведених частин 1 і 2 ст. 338 ЦПК, підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються, є порушення тільки норм цивільного процесуального права. М. Й. Штефан лише констатує наведене положення, але не коментує його . В. І. Тертишніков також відзначає наведене положення ч. 1 ст. 338 ЦПК і правильно відзначає про недолік цього положення, котре як підстави для скасування судового рішення, що оскаржуються, передбачає порушення тільки норм цивільного процесуального права. Як правильно відзначає В. І. Тертишніков, наведене положення ч. 1 ст. 338 ЦПК суперечить змісту ст. 337 ЦПК, ч. 1 якої передбачає, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення, що оскаржується, ухвалене з дотриманням норм не тільки процесуального права, а й з дотриманням норм матеріального права (див. коментар до ст. 337 ЦПК). Крім того, наведене положення ч. 1 ст. 338 ЦПК не відповідає вимозі ч. 2 ст. 213 про законність судового рішення і тому поняттю законного судового рішення, яке дано в ч. 2 ст. 213 ЦПК (див. коментар до ст. 213 ЦПК). Так, наприклад, якщо суд першої інстанції задовольнив позов, пред'явлений після завершення строку позовної давності, і відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності до ухвалення судом рішення, аре суд не обговорив питання про відновлення строку позовної давності і задовольнив позов, тобто порушив вимоги ст. 267 ЦК і апеляційний суд затвердив це рішення суду першої інстанції, то касаційний суд має право і зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції, що оскаржується, і ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд, оскільки вони суперечать нормі матеріального права, а отже, є незаконними (ст. 213 ЦПК). Уявляється, що в даному випадку суд касаційної інстанції не має права змінити рішення суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, оскільки суд першої інстанції і апеляційний суд не обговорив питання про причини пропуску строку позовної давності, а касаційний суд відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні або відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (див. коментар до ст. 335 ЦПК).
Відповідно до п. З ч. 1 статті, що коментується, касаційний суд має право і зобов'язаний постановити ухвалу про скасування судових рішень із закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Підстави закриття провадження у справі зазначені в ст. 205 ЦПК (див. коментар до ст. 205 ЦПК). Тому, якщо суд першої інстанції при розгляді справи за наявності хоча б однієї з підстав для закриття справи не припинив її, або при наявності хоча б однієї з підстав для залишення заяви без розгляду не залишив подану заяву без розгляду, а ухвалив рішення і апеляційний суд затвердив його, суд касаційної інстанції має право і зобов'язаний за наявності хоча б однієї з підстав, зазначених у ст. 205 ЦПК, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду і постановити ухвалу про закриття провадження у справі, а за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених у ст. 207 ЦПК, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду і постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті, що коментується, при розгляді касаційної скарги на рішення суду першої інстанції, що набрало законної сили, або ухвалу апеляційного суду, якою було скасоване рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції, встановивши незаконність ухвали апеляційного суду, якою помилково скасоване рішення суду першої інстанції, скасовує ухвалу апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті, що коментується, касаційний суд має право і зобов'язаний постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо, як було зазначено, ухвала суду першої інстанції, що набрала законної сили, або ухвала апеляційного суду є законною, тобто їх зміст відповідає вимогам ст. 210 ЦПК і постановлено з дотриманням процесуального порядку, встановленого ст. 209 ЦПК (див. коментар до ст. 209 і 210 ЦПК). Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 209 ЦПК за формою, в якій вони мають бути виражені, судові ухвали можуть бути оформлені окремим процесуальним документом і вони оформляються судом у нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, оформлені окремим процесуальним документом, підписуються судом і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу (протоколу) судового засідання (ч. 5 ст. 209 ЦПК). Зміст ухвали суду апеляційної інстанції має відповідати вимогам ст. 315 ЦПК, а за формою, в якій вони виражені, ухвали апеляційного суду також можуть бути оформлені окремим процесуальним документом, який постановляється судом апеляційної інстанції в нарадчій кімнаті, інші ухвали апеляційний суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті, що коментується, касаційний суд має право і зобов'язаний змінити або скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка набрала законної сили, або апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд, якщо було порушено процесуальний порядок, встановлений для її постановлення. Наприклад, суд першої інстанції постановив ухвалу про призначення або заміну опікуна чи піклувальника за відсутності у сторони або третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою в цивільній дієздатності (ст. 43 ЦПК у редакції Закону України від 16 березня 2006 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження»)1. Цю ухвалу суд першої інстанції постановив, не виходячи до нарадчої кімнати. Її було оскаржено відповідно до п. ЗО ч. 1 ст. 293 ЦПК (у редакції Закону України від 16 березня 2006 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження»)2. Апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу на цю ухвалу суду першої інстанції і залишив ухвалу, що оскаржується, без змін (ст. 312 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень суду першої інстанції, що набрало законної сили, або рішення апеляційного суду і має право і зобов'язаний ухвалити нове рішення або змінити його за наявності підстав, передбачених ст. 341 ЦПК, якщо застосовано закон, який не розповсюджується на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню (див. коментар до ст. 341 ЦПК). Так, наприклад, при неподільності предмета обо- в'язку (ст. 54 ЦК) суд першої інстанції стягнув з боржників, які не виконали обов'язок, завдані ними збитки в частковому відношенні і апеляційний суд затвердив це рішення, касаційний суд має право і зобов'язаний скасувати рішення, що оскаржується, і передбачити солідарну відповідальність боржників.