У світлі останніх подій непоодинокими стали випадки доступу громадян до приватної власності чиновників високого рангу та людей із великим достатком, які були прибічниками минулої влади. Взагалі, протягом існування Євромайдану обидві сторони конфлікту відступили від правового поля, чому передували певні події на вул. Грушевського, Майдані Незалежності та у державі в цілому. Не дивлячись на це, основним прагненням Євромайдану було та залишається – жити в державі європейського рівня. Проте чомусь ми стали забувати про те, що в європейських державах існує верховенство права, в тому числі й непорушність права приватної власності.
У ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану; конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Таким чином, Конституція прямо нам вказує про те, що без рішення суду майно не може бути конфісковано.
Відповідно до ст. 13 Кримінального процесуального кодексу України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 233 КПК передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.
На практиці ми бачимо ситуацію, коли особи безперешкодно за відсутності володільців приміщень, офісів, будинків входять на територію, проводять огляд майна, фіксуючи це все на відео.
При цьому будь-якого правового підґрунтя для таких дій не має, навпроти вони містять у собі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 Кримінального кодексу України, а саме – незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, блокування до них доступу.
У світлі революційної необхідності таких дій та прагнення досягнення все ж таки поставлених цілей, вважаю за доцільне при необхідності вчинення таких дій користуватись першочергово правовими механізмами, які, по-перше, допоможуть зробити такі дії законними, по-друге, допоможуть зберегти предмет злочинного посягання у цілісності або ж зберегти сліди злочину, по-третє, це буде дійсно законно та не матиме негативних наслідків у вигляді порушення положень кримінального законодавства.
Згідно зі статтею 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб; обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Функція проведення досудового розслідування та вчинення процесуальних дій, у тому числі й обшуку, відповідно до положень КПК, покладено на слідчого або відповідний підрозділ органів внутрішніх справ за дорученням слідчого.
На практиці надати законність обшуку можливо за таких обставин.
У разі наявності інформації щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення, як приклад, у сфері службової діяльності або у сфері господарської діяльності, в порядку ст. 214 КПК необхідно подати до органу досудового розслідування із заявою про вчинення кримінального правопорушення та вказати факти та відомості, які на думку заявника вказують про вчинення злочину.
Після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань даної заяви невідкладно необхідно звернутись до слідчого із клопотанням про проведення обшуку та, за необхідності, накладення арешту на майно. Слідчий в подальшому в порядку ст. 171 та ст. 234 КПК з арештом майна та обшуком відповідно.
Вважаю, що, враховуючи політичну ситуацію в країні та настрій суспільства, як слідчі з прокурорами, так і судді зможуть прийняте законне рішення в найкоротший термін.
У свою чергу, в рамках кримінального провадження такі дії допоможуть зібрати законну доказову базу для притягнення особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення до обґрунтованої підозри та винесення відповідного вироку.