1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові ві носини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Перш ніж продовжити викладення теми, слід детальніше з'ясувати, що таке споріднення, хто може бути родичем і які виникають між ними права і обов'язки по відношенню один до одного.

Спорідненість — кровний зв'язок між людьми, з наявністю, якою закон пов'язує окремі права і обов'язки (Радянський енциклопедичний словник, М. 1980 р.; вид-во «Радянська Енциклопедія»).

Тепер розглянемо найбільш ширше поняття спорідненості Зводом законів царської Росії, 1914 р.

Спорідненим союзом називають коло осіб, що пов'язані взаємністю або спільністю виникнення (т. X, ч. 1 ст. 196). Родичами є особи, що виникли або один від одного, або від загального родоначальника. Таким чином вбачається, що спорідненість має бути:

а) пряма, коли поєднуються ряд осіб, що виникли одне від одного (дід, батько, син, онук);

б) бокове (побічне), коли поєднує осіб, які не походять один від одного, але мають одного родоначальника.

Зв'язок, що поєднує родичів, уявляється фізіологічним, наскільки їм властива спільність крові та спадкових рис; він буде моральним, настільки наскільки їм властиве усвідомлювання спільності та взаємної прихильності; він є юридичним, наскільки закон пов'язує з спорідненістю юридичні наслідки. Сила спорідненості, що мала велике значення в первинному суспільстві, коли рід складав політичну одиницю, повільно послаблюється у міру посилення індивідуалізму й уособлення родини в щільному значенні слова. Більшість юридичних наслідків спорідненості складають історичні спогад» минулого порядку і на сьогодні мало узгоджується з усім суспільним побутом.

Кожна людина по батькові належить до одного роду, по матері до іншого. Кілька родинних кіл, в які входить кожний, збільшується за мірою піднесення до родоначальників. Але з розширенням родинного кола послаблюється кровна єдність і мораль зв'язок, тому закон і визнає юридичне значення тільки за близькою спорідненістю Близькість спорідненості визначається ступенями і лініями.

Зв'язок однієї особи з іншою шляхом народження складає ступінь, Кількість нар джень є найкращим мірилом близькості споріднення, тому що чим більшою кільку народжень відокремлена відома особа від джерела крові, тим слабкіший фізіологі зв'язок. Зв'язок ступенів, що безперервно продовжується, складає лінію. Лінії» я бачили, бувають прямі і бокові (побічні). Прямою лінією, що піднімається, зветься.

та, яка розглядається від потомків до родоначальників: онук, син, батько, дід. Лінія зветься сходженою, якщо увага звернута в напрямку від родоначальника до потом- ства: дід, батько, син, онук. Для визначення ступеню спорідненості в прямій лінії відраховується кількість необхідних народжень, так, наприклад, між дідом і онуком існує другий ступінь спорідненості, оскільки необхідне було народження сина (батька) і онука. У боковій (побічній) лінії, за римською системою, визначення ступеню спорідненості встановлюється числом необхідних народжень від даної особи вверх по піднесеній лінії до спільного родоначальника, а затим числа необхідних народжень від цього родоначальника вниз по піднесеній лінії до іншого родича. Так, наприклад, двоюрідні брати є у четвертому ступені спорідненості, тому що від одного з них до спільного родоначальника, діда, нараховується два народження, і від діда до другого брата два народження. Ступінь, від якої виходить дві або більше ліній, зветься по відношенню до них коліном.

Висловом «рідний» позначається родич у першій боковій лінії, наприклад рідний брат, рідний племінник. Родич у другій боковій лінії зветься двоюрідним, у третій — троюрідним тощо. Слову «рідний» надається ще й інше значення. Два брати і дві сестри звуться рідними, коли мають одного батька і одну мати. У протилежність цьому брати і сестри, що мають спільного батька, але різних матерів, звуться єдинокровними; брати і сестри, що мають одну матір і різних батьків, звуться єдиноутробними.

Юридичне значення спорідненості полягає в тому, що воно надає особливі права, особливі обов'язки і наприкінці в деяких випадках є юридичною перепоною.

Оскільки споріднений союз припускається найближчим кожному за моральним зв'язком, то спорідненість надає права, які стороннім не належать:

а) головне право складається з права спадкування родичем, після якого залишається спадок;

б) за деякими законодавствами літні і бідні родичі мають право на утримання зі сторони інших. Законодавство визнає право на утримання лише за дітьми та батьками;

в) кровним родичам, які є найближчими спадкоємцями, належить право викупу проданого чужорідцю родового маєтку (т. X, ч. 1 ст. 1355). Однак діти і онуки за час життя продавця не мають права викупу. Після його смерті ті та інші допускаються до викупу до закінчення законного терміну (3 роки), якщо маєток не викуплений між тими найближчими родичами (т. X, ч. 1 ст. 1356). Коли найближчі родичі, що мають право викупу, не бажають ним скористуватися, то це право вони можуть передати дальнім родичам шляхом письмового дозволу на викуп (т. X, ч. 1, ст. 1357) тощо.

Спорідненість покладає обов'язки на родичів, чужих сторонніх осіб: найближча спорідненість не припускає можливості шлюбу; спорідненість впливає на можливість свідчення в суді, ставлячи під сумнів достовірність свідчень; у кримінальних справах не допускаються до свідчень під присягою родичі потерпілого за прямою лінією, рідні його брати і сестри та інші родичі в третьому і четвертому ступені; родичі до четвертого ступеню не можуть бути свідками при складанні домашніх заповітів, якщо заповіт укладається не на користь прямих спадкоємців (т. X, ч. 1, ст. 1054); не можуть бути свідками при здійсненні нотаріальних актів під небезпекою позбавлення акта нотаріальної сили родичі осіб, на користь яких у самому акті робиться будь-яке розпорядження (Положення про нотаріальну частину, п. З ст. 87).

Як визначають спорідненість правознавці сучасності?

Спорідненість (у праві) — кровний зв'язок між людьми, з наявністю якої закон пов'язує виникнення, зміни або припинення прав і обов'язків.

Правове значення має як пряма спорідненість (наприклад, батько - син, бабуся - онука), так і бокова, коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура

(родоначальника), (наприклад, брат — сестра, дядько — племінники). Пряма спорідненість може бути піднесеною (від потомків до пращурів) і сходженою (від пращурів до потомків). Брати і сестри можуть бути повнорідними, якщо вони мають спільних мати і батька, неповнорідними, якщо вони мають спільну мати (одноутробні) або спільного батька (єдинокровні). Таке ділення не тягне за собою різниці в правовому положенні батьків і сестер (наприклад, не підлягає реєстрації шлюб між братом та сестрою незалежно від того, повнорідні вони чи неповнорідні). Розрізнюють також ступені спорідненості, що вказують на близькість кровних зв'язків між родичами (батьки і діти — родичі першого ступеню, брати і сестри — родичі другого ступеню тощо). За правовим значенням до родичів прирівнюються стосунки між усиновленими і усиновителями. Стосунки між подружжям не є родинними.

Спорідненість, як сама по собі, так і поєднано з іншими юридичними фактами, є підставою для виникнення ряду підстав і обов'язків. У кожному конкретному випадку законодавство визначає коло осіб, спорідненість між якими може мати правове значення.

Від спорідненості слід відрізняти свояцтво. Свояцтвом є відносини, які виникли в результаті шлюбу між дружиною і родичем другого чоловіка, а також між родичами обох з подружжя. Наприклад, брат дружини її чоловіку буде свояком. Відносини свояцтва, як правило, у сімейному праві значення не мають. Виняток складають відносини, які виникли між чоловіком і дітьми другого з подружжя від попередніх шлюбів (пасинок, падчерка).

Найбільш широко категорія спорідненості використовується в сімейному праві.

Так, згідно зі ст. 257, 258 СК бабка, дід, прабабка, прадід мають право на виховання онуків, правнуків, захищати їх, звертатися з цього приводу до суду; згідно зі ст. 259, 262 СК брати і сестри мають право спілкуватися один з одним, на захист неповнолітніх братів і сестер. Згідно зі ст. 264 СК онуки, правнуки зобов'язані опікати діда, бабку, прадіда, прабабку, повнолітні брати, сестри повинні опікувати братів і сестер, які їх опікували в дитинстві тощо.

У той же час родичі мають і обов'язки, наприклад, ст. 265 СК зобов'язує діда і бабку утримувати онуків; ст. 266 СК зобов'язує онуків утримувати діда і бабку; ст. 267 СК зобов'язує повнолітніх братів і сестер утримувати малолітніх братів і сестер тощо.

СК нового покоління регулює відносини такі, як сімейні, між мачухою, вітчимом та пасинком, падчеркою.

Так, статтями 268, 270 СК передбачено обов'язки мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка і зворотний обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима.

Стосовно взаємовідносин тещі, тестя, свекрухи, свекра та невістки, зятя та інших свояків СК не регулює: перебування цих осіб у відносинах свояцтва ні на що не впливає, а отже, не має правового значення. Між тим ці особи можуть стати членами сім'ї, що не виключається законодавством.

Наприклад, відповідно до статті 64 ЖК України: «членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство». Зять, який поселився в сім'ю дружини на правах члена сім'ї, набуває рівного права з іншими членами сім'ї (стаття 65 ЖК), несе нарівні з усіма обов'язки і користується усіма правами члена сім'ї (стаття 64 ЖК).

СК регулює як сімейні відносини між дитиною та особою, яка взяла її у свою сім'ю (стаття 269 СК, обов'язки інших осіб утримувати дитину), ця ж дитина, коли вона стане повнолітньою (незалежно від того, була вона усиновлена чи ні), зобов'язана утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю (стаття 271 СК).

СК України регулює також взаємовідносини між прийомною сім'єю і дитиною (глава 20і), між дитячим будинком сімейного типу і дитиною (глава 20 ), між патронатом і дитиною (глава 20), а також особливості усиновлення з участю іноземців і осіб без громадянства дітей, які є громадянами України (розділ VI) тощо.

У цивільному праві стосовно спорідненості укладається в основу регулювання питань успадкування, наприклад, стаття 1265 ЦК України передбачає спадкування за законом рідних братів і сестер спадкоємця бабуся і дідусь, як зі сторони батька, так і зі сторони матері.

Згідно зі ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкоємця до шостого ступеню спорідненості включно, причому родичі найбільшого ступеню спорідненості усувають від права спадкування родичів більш дальнього ступеню спорідненості.

Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що відокремлюють родича від спадкування. Народження самого спадкоємця не входить до цього числа.

Як за трудовим правом, так і за цивільним від ступеню спорідненості залежить призначення пенсій у випадку втрати годувальника (наприклад, ст. 1200 ЦК, стягнення шкоди, що спричинена смертю потерпілого).

Згідно зі ст. 63 Конституції України ніхто не несе відповідальності за відмову давати свідчення або пояснення по відношенню до себе, членів родини або найближчих родичів, коло яких визначається законом.

Виходячи з положень Конституції України, у Цивільно-процесуальному кодексі України в ст. 52 зазначено: «фізична особа має право відмовитися давати свідчення по відношенню до себе, членів родини або найближчих родичів» (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, бабка, онук, онука, усиновлювач, усиновлений, опікун або піклувальник, особа, над яким установлена опіка або опікування, член родини або близький родич цих осіб).

Таким чином, ми бачимо, що на стику двох епох: дореволюційної і післяреволюційної поняття спорідненості, найближчих родичів залишилося майже однаковим, мається на увазі в правовому розумінні.