Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

ГЛАВА 2

ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ (СТАТТЯ 14 СК)

1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.



Комментарий:

Особа здійснює свої сімейні права вільно, на свій розсуд, нездійснення особою своїх сімейних прав не є підставою для їх припинення.

Сімейні права членів сім'ї (як її визнає закон) дружини, чоловіка їх батьків, дітей і інших родичів є двох видів:

1. Особисті немайнові права, визначені Цивільним кодексом, це — право на життя, право на охорону здоров'я, право на свободу і недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на вільне місце проживання: в сімейному законодавстві їх ціла низка: право на материнство, батьківство, право на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний і духовний роз-виток, право на зміну прізвища (статті 49 — 56).

2. Особисті майнові права — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У сімейному законодавстві майновим правам присвячено дві глави (7, 8).

Здійснюючи свої права щодо розпорядження майном, подружжя може відмовитися від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі на користь другому чи інших осіб, але в порядку, встановленому актами цивільного законодавства і разом з тим і сімейного законодавства. Якщо, наприклад, подружжю належить на праві спільної сумісної власності житловий будинок і один із них забажає відмовитися від своєї частки на користь іншої особи, то просто відмовитися він не зможе. Для цього необхідно здійснити декілька дій, передбачених законом: виділити свою частку, зареєструвати в БТІ і потім шляхом укладення договору дарування чи купівлі-продажу через нотаріальну контору передати свою частку іншій особі.

При цьому, як зазначено в законі, вона може майно передати як за оплатним, так і безоплатним договором.

Як зазначено в частині другій статті 14 СК, сімейні права особа здійснює сама на свій розсуд, але за певних умов зробити це самостійно вона не зможе. До таких осіб закон відносить малолітніх дітей, осіб, дієздатність яких обмежена, недієздатних тощо.

Що стосується малолітньої дитини, то вона, відповідно до статті 25 ЦК України має цивільну правоздатність з дня її народження і має усі особисті немайнові і майнові права (стаття 26 ЦК).

Цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Діти, які не досягли чотирнадцяти років (малолітня особа), мають часткову цивільну дієздатність (стаття 31 СК).

Таким чином, здійснювати своє право на ім'я, прізвище, по батькові, право на утримання від батьків, право на спільне проживання з батьками та інше малолітня дитина сама не зможе. Сімейне законодавство передбачає, що таке право за дитину можуть здійснити батько, мати, дід, баба, опікун.

Наприклад, для здійснення права на утримання може за дитину звернутися до суду про стягнення аліментів один з батьків або дід, баба, якщо батьки ухиляються від утримання дитини; ім'я дитині при народженні дадуть батьки тощо.

Здійснити право на шлюб може неповнолітня дитина, якій виповнилося чотирнадцять років шляхом самостійного звернення до суду за здійсненням цього права.

Обмеження цивільної дієздатності особи, яка зловживає алкогольними напоями чи наркотикам, засобами тягне за собою зменшення обсягу не тільки цивільної дієздатності, а й зменшення обсягу її сімейної правоздатності (стаття 36 ЦК).

Над особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Таким чином, ця особа не зможе бути усиновлювачем, опікуном, піклувальником, патронатом, прийомною сім'єю тощо.

Частина сімейних прав за цією особою зберігається, залишається право на шлюб, на стягнення аліментів на утримання дитини, на дачу згоди на усиновлення, укладання правочинів, але все це здійснюється під контролем піклувальника.

Визнання особи недієздатною внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я (стаття 39 ЦК), вона повністю втрачає не тільки цивільну дієздатність, але і право вирішувати сімейні права і нести сімейні обов'язки. Над такою особою встановлюється опіка. Усі дії від імені недієздатного вчиняє опікун. Отже, недієздатна особа не має права на укладення шлюбу, а укладений шлюб з нею визнається недійсним. Але цій особі не заборонено мати дітей, якщо її визнають батьком дитини, то він набуватиме права на її утримання через опікуна.

Опікун повністю захищає права недієздатних, він може без спеціального дозволу пред'являти позови про поділ майна подружжя, про стягнення аліментів як на утримання дружини (чоловіка), так і дітей.


Получите консультацию юриста онлайн!