РОЗДІЛ V
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
ГЛАВА 21
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ
СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
ПРАВА БАБИ ТА ДІДА, ПРАБАБИ ТА ПРАДІДА НА ВИХОВАНИЙ ВНУКІВ, ПРАВНУКІВ (СТАТТЯ 257 СК)
1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, прав-нуками, брати участь у їх вихованні.
2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Комментарий:
Розділ V Сімейного кодексу України містить в собі нові взаємовідносини між іншими членами сім'ї щодо прав і обов'язків за виховання дітей. До інших членів сім'ї належать: дід, баба, прадід, прабаба, повнолітні брат, сестра, мачуха, вітчим. Жоден з раніше існуючих сімейних кодексів України, інших союзних республік раніше існуючого СРСР таких прав і обов'язків щодо інших членів сім'ї не містили. Тільки в 1991 році Верховна Рада України внесла часткові зміни до Кодеру про шлюб та сім'ю України, доповнивши його статтею 65і «Права діда і баби на спілкування з внуками». Мови про прадіда, прабабу на велося.
Статтею 257 СК передбачено право на виховання внуків і правнуків не тільки баби і діда, але й прабаби, прадіда.
Це означає, що вони нарівні з батьками мають право безперешкодно спілкуватися з внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні, маючи немалий життєвий досвід.
Батьки чи інші особи, з якими або у яких проживає дитина, не мають права пе-решкоджати дідові, бабі, прадіду, прабабі спілкуватися з внуками, правнуками. Не мають права перешкоджати їм спілкуватися з внуками, правнуками і особи, які виховують дітей у прийомних сім'ях, дитячих домах сімейного типу, патронат, опікуни та піклувальники.
Стаття 257 СК містить в собі тільки вказівку на випадок, якщо батьки, інші названі вище особи перешкоджають у спілкуванні діда, баби, прадіда, прабаби з внуками, правнуками, не дають можливості брати участь у їх вихованні, то вони мають право звернутися до суду з позовом про їх усунення.
З цього слід зробити висновок, що для них не обов'язково, як було передбачено ст. 65* КпШС, вирішувати цей спір в органах опіки та піклування. Хоча думаємо, це неправильно. Для того, щоб спір був судом розглянутий належним чином,
втручання органів опіки та піклування безумовне. Вони відповідно до ст. 19 СК повний дати суду свій висновок після обстеження житлових умов позивачів, вивчення їх резюме та інше. їх участь у судовому засіданні обов'язкова. У зв'язку з цим необхідно констатувати, що первинний спір про право на спілкування і виховання повинен бути вирішений в органі опіки та піклування, при цьому, не оспорюючи право позивачів на безпосереднє звернення до суду.
Суд з урахуванням віку та стану здоров'я дитини має право вислухати ЇЇ думку щодо заявленого позову. Думка дитини не є вирішальною для долі позову, але і не е байдужою для суду. Неповнолітня дитина після 14 років сама вирішує свою участь у спілкуванні з дідом, бабою, прадідом, прабабою.
рішення суду у цій справі є обов'язковим для виконання при вирішенні спору позитивно.