Органами реєстрації актів цивільного стану, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-УІ, з по- слідуючими змінами, є: відділи реєстрації актів громадського стану (цивільного стану)
районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиціїї, виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; консульські установи і дипломатичні представництва України (стаття 4).
Ці органи проводять реєстрацію одруження шляхом складання відповідного актового запису цивільного стану на підставі поданих заяв громадян.
Відповідно до третього розділу «Реєстрація шлюбу» Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, із відповідними змінами, від 18 жовтня 2007 р. № 719/4940 жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають письмову заяву про реєстрацію шлюбу за встановленою формою до будь-якого органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором
1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.
2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.
Закон не обмежує право вибору органу, в якому може бути зареєстрований шлюб, і вказує, що особи, які бажають оформити його, можуть подати заяву про це як в орган реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного із них, так за місцем проживання їх батьків, піклувальників, родичів, у яких будь-хто мешкає в іншому місці.
Законом не визначено порядок написання і підписання заяви про реєстрацію шлюбу особами, які мають фізичні вади, хвороби або з будь-яких інших причин не можуть власноручно її підписати (сліпий, глухий, глухонімий тощо).
Але, з огляду на аналогію закону можна звернутися за роз'ясненням цього питання до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 03.03.2004 р. за № 20/5, зокрема до пункту 16, де указано: «Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або будь-яких інших причин не може власноручно підписати угоду, заяву або інший документ, за його дорученням в його присутності і в присутності нотаріуса угоду, заяву або інший документ може підписати інший громадянин. Причини, з яких громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначаються у посвідчу вальному написі.
Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, нотаріус, крім того, прочитує його текст документу, про що на документі робиться відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.
Якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, що звернувся за вчиненнями нотаріальної дії, письменний, він сам прочитує документ і власноручно його підпису. Якщо такий громадянин неписьменний, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути письменна особа, яка може порозумітися з ним і посвідчити своїм під писом, що зміст угоди, заяви чи іншого документа відповідає волі глухого, німого а глухонімого громадянина, який бере участь у цій нотаріальній дії».
«Особа, яка може порозумітися» — це перекладач глухих, глухонімих.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» пункту 10 розділу першого Правил реєстрації актів громадського стану в Україні діловодство в органах реєстрації актів цивільного стану ведеться мовою, визначеною законодавством України про мови. Статтею 10 Конституції України визначена державна мова в Україні — українська.
У шлюбні відносини на території України не заборонено вступати іноземцям між собою, іноземцям з громадянами України, а в більшості із них не володіють українською мовою, заява ж на реєстрацію шлюбу, як указано вище, повинна бути написана українською мовою.
Як в такому випадку бути працівникам органів реєстрації актів цивільного стану, в якому вигляді вони повинні приймати заяви від іноземців»?
Відповіді на це питання в сімейному законодавстві немає.
Між тим, зважаючи на здоровий глузд, треба дійти висновку, що іноземний громадянин пише власноручно заяву і підписує її на своїй мові і поряд з цим подає її переклад українською мовою, завірену нотаріальним органом країни перекладу заяви.
Таке оформлення заяви іноземцем або особою, яка не володіє українською мовою, буде відповідати чинному законодавству і Конституції України.
У заяві особи, що одружуються, зазначають свої прізвища, імена, по батькові, вік, місце проживання, місце народження, громадянство, відношення до військової служби, сімейний стан, назву документа, що підтверджує припинення попереднього шлюбу, назву документа, що підтверджує особу, і тощо (дивись додаток до цієї глави).
Відповідно до частини третьої статті 28 СК України, пункту 1 глави 3 розділу III Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні: «Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально посвідчені.
Раніше сімейне законодавство такого порядку подання заяви про реєстрацію шлюбу не знало.
Для того щоб працівник РАЦСу прийняв заяву від представника особи (осіб), яка (які) бажають одружитися, про одруження, необхідно виконати декілька умов.
Перша із них — наявність підстав для подання заяви через представника. Такими підставами (повноважними причинами) можуть бути: перебування в довгостроковому службовому відрядженні за кордоном, постійне проживання за кордоном, знаходження в тривалому плаванні на судні, в тривалому лікуванні за кордоном, знаходження в місцях позбавлення волі, інваліди, які позбавлені можливості рухатися самостійно (приковані до ліжка, без ніг), військовослужбовці, які виконують окремі доручення за межами країни, або місця проживання другого з подружжя та інше.
Усі ці поважні причини повинні бути підтверджені достовірними письмовими доказами, а саме: довідкою про находження у відрядженні тієї установи, яка направляла у відрядження, медичні висновки або довідки про неможливість самостійно прибути до органу РАЦСу і подати власноручно заяву, довідку військового комісаріату тощо.
Друга із них — наявність власноручно написаної і підписаної заяви у представника та належним чином посвідчена нотаріусом.
Третя — довіреність у самого представника, видана заявником для виконання цього доручення і посвідчена нотаріусом.
При поданні заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред'являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ, тобто документи, що їх за-
стану» (ВВР, 1994, № 14 ст. 78) відмова в прийнятті заяви про реєстрації шлюбу або в реєстрації може бути оскаржена до вищого за рівнем органу та до суду.