1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

До прийняття Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР 1969 року в сімейному законодавстві більш раннього періоду (1917, 1926 рр.) не були визначені конкретні наслідки визнання шлюбу недійсним, хоча поняття «недійсність шлюбу» існувало. Не містилась також і норма відносно правового положення дітей, які народилися в такому шлюбі. Все це, звичайно, вносило невизначеність в судову практику. Особливо різко це відчувалося при вирішенні питань правового режиму дітей, які народилися в шлюбі, що визнаний недійсним. Виникнення батьківських прав і обов'язків і в той період обумовлювалося фактом походження дітей від батьків, але за обов'язкової умови — посвідчення цього факту актовим записом про шлюб батьків (статті 1, 3 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР, 1926 р.). Зрозуміло, що якщо на момент народження дитини батьки знаходилися в зареєстрованому шлюбі і, звичайно, запис про це посвідчував походження дитини від них, то в наступному визнання шлюбу недійсним уже не могло змінити правового положення дітей. Факт походження дитини, посвідчений відповідним актовим записом, повинен був зберегти визначення юридичного факту, незалежно від подальшої долі даного шлюбу.

Тільки Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 року вирішив це спірне питання, записавши в статті 50, що: «визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають ті ж права, що й діти, народжені в дійсному шлюбі».

І в цьому випадку також повинно вважатися, що походження дитини, хоча і народженої після визначення шлюбу недійсним, засвідчено записом про шлюб її батьків.

Таким чином, відповідний запис, зроблений в органах реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу, хоча і визнаного в наступному недійсним, не втрачає значення, передбаченого законом доказу, засвідченого походження дитини від цих батьків.

Виняток в цьому може складати неукладений шлюб (шлюб, який не відбувся), коли буде встановлено належним чином про фіктивність самого запису про реєстрацію шлюбу. У цьому випадку правоздатність батьківства, відповідно до статті 53 КпШС, статті 128, 131 СК України доводити можливо тільки в судовому порядку. В цьому випадку таким, що посвідчує походження дитини, буде вважатися не актовий запис про шлюб батьків (він неукладений), а постановлене судом рішення про встановлення батьківства, материнства.

Оспорювання батьківства або материнства щодо дитини, народженої в шлюбі, який згодом був визнаний недійсним, може мати місце на загальних підставах в порядку статей 136 — 136 СК України.

Правила походження дітей, народжених в недійсному шлюбі, містяться і в нині діючому Сімейному кодексі України, зокрема в статті 47: «Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав і обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі».

Це означає, що, відповідно до статті 121 СК, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому у порядку, встановленому, зокрема, у статті 122 СК.

Ще задовго до прийняття Сімейного кодексу Правилами реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Мін'юсту України від 16 жовтня 2000 року № 52/5, в пункті 19 було зазначено порядок реєстрації народжених дітей в шлюбі, який визначено недійсним, а саме: «Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його недійсним, реєстрація народження дитини провадиться у такому ж самому порядку, як і реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі».

Тобто, незважаючи на те, що шлюб визнаний недійсним, що є про це рішення суду, це не перешкоджає органу реєстрації актів цивільного стану для запису жінки і чоловіка батьками дитини. Безумовно, якщо було надано свідоцтво про шлюб або актову запис про реєстрацію шлюбу, або копію рішення суду про визнання шлюбу недійсним, за винятком рішення суду про визнання шлюбу недійсним, як неукладеного.

Правило статті 47 СК, як бачимо, поширюється на дітей, які походять від осіб, які перебували в шлюбі, згодом визнаному недійсним, незалежно від часу народження дитини: до визначення шлюбу недійсним або після цього. Якщо дитина народилась до закінчення 10 місяців після визнання шлюбу недійсним, то органи РАЦСу зобов'язані зареєструвати акт народження дитини, зазначивши в запису тих осіб, які перебували в шлюбі, що його визнано недійсним, батьком і матір'ю.

Ці мати і батько володіють такими самими правами та обов'язками щодо дитини, народженої в недійсному шлюбі, як і інші батьки, які знаходяться в дійсному шлюбі, а їх дитина — такими ж, як і інші, «законні» діти, правами та обов'язками щодо цих батьків.