1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом пр спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за

то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за р1іне суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності.

Треба мати на увазі, що інколи роздільне, у тому числі і дошлюбне майно подружжя, згодом з тих чи інших підстав може перетворюватися в спільну сумісну власність у низці випадків особи, які укладають шлюб, мають в своєму розпорядженні 6

яке надходить в користування і другого з подружжя. Найчастіше таким ма житловий будинок, квартира, автомобіль, меблі тощо.

Подружжя, наприклад, можуть укладати договір про передачу роздільного майна в свою спільну сумісну власність. Домовленість подружжя про перетворення роздільного майна, яке у них є, в спільну сумісну власність являється правомірним правочином. Вони не можуть своєю домовленістю змінити або відмінити на майбутнє, передбачений законом режим спільності і роздільності майна, але вправі на свій розсуд установити той чи інший правовий режим наявного майна.

Дуже рідкі випадки, щоб правочини про об'єднання, перетворення роздільного майна, про його переробку укладалися в письмовій формі. Частіше такі домовленості укладалися подружжям шляхом вчинення реальних дій і в результаті цього нерідко між ними виникав спір.

Спільна сумісна власність може виникати у зв'язку з переробкою, перебудовою подружжям матеріалів, старих будинків, застарілих моделей автомобілів, які належали одному із них. Однак це може слугувати підставою виникнення спільної сумісної власності на заново створену річ тільки в тому випадку, коли її цінність значно вище, ніж вартість використаних матеріалів, старих будинків, автомобілів, і за умов, що вона проведена спільною працею подружжя або за рахунок коштів подружжя, який не е власником матеріалів, будинку, автомобіля. В тім випадку, коли затрачений труд і кошти одного з подружжя в майно другого лише покращили це майно подружжя, який поніс такі витрати, може вимагати їх відшкодування, але не визнання його співвласником (власником) цього майна (речі).

Сам по собі факт довгого спільного використання в інтересах сім'ї майна, яке було власністю одного з подружжя, і спільний господарський догляд за збереженням цього майна не є підставою виникнення спільної сумісної власності.

Питання про визнання майна, що належить на праві особистої приватної власності одному з подружжя, їх спільним сумісним майном вирішує суд за заявою зацікавленого в цьому одного з подружжя або спадкоємця, іншої зацікавленої особи. При розв'язанні спору має враховуватись цінність майна до його поліпшення, переробки, перебудови і після, коли витрачалися для цього кошти другого з подружжя або їх спільні кошти. Суд також бере до уваги не тільки затрачені гроші, а й працю, яка вкладається для збільшення цінності майна. Вклад в поліпшення майна, створення заново має бути вагомим. Тобто таким, внаслідок якого істотно збільшилась цінність майна, матеріалів. Тільки за наявності таких обставин майно, матеріали, які належали раніше одному з подружжя, можуть бути визнані спільною сумісною власністю.

Якщо будинок (майно) був особистою власністю одного з подружжя, то, згідно зі статтею 62 СК, його можливо визнати спільною власністю подружжя в тому разі, коли він був капітально відремонтований ними в період їх спільного шлюбного життя і істотно збільшився у своїй цінності, а не склад господарських будівель, що є його приналежністю.

Наприклад, дружині належав на праві особистої власності жилий будинок вартістю 70 тисяч грн., внаслідок капітально-відновлювального ремонту він збільшився не тільки в своїй цінності, але і в своїх розмірах, і вартість його становила 140 тисяч грн. Дружина, якій належав старий будинок, вложила в капітально-відновлювальний ремонт лише свої кошти в розмірі 40 тисяч грн., а чоловік кошти і працю.

Таким чином, дружині належить у відбудованім будинку 70 тис. (старий будинок) + 40 тисяч (вкладені кошти в ремонт) = 110 тисяч грн., чоловікові належить ЗО тисяч грн. При визнанні долі (частки) в спільній сумісній власності на будинок, доля Дружини повинна збільшуватися на 70 тис. грн., що належали їй як роздільне майно. Якщо порахувати, яка доля подружжя знаходиться у спільному сумісному будинку

відповідно до понесених затрат на його ремонт, то долі будуть мати такий вигляд- тис. грн. х 100 % : 140 тис. грн. = 78,57 % або 79/100 частин, чоловікові — ЗО тис х 100 % : 140 тис. грн. = 21,43 % або 21/100 майна. ,Грі1-

Частина друга статті 62 СК розрахована на справедливе визнання праці друг з подружжя щодо збільшення майна другого з подружжя, яке йому належало на ПраГ° особистої власності, що відповідає вимогам статті 359 ЦК України, про те, що цЛо 1 продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відпові ' но до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Прикладом застосування частини другої статті 62 СК може бути названа така ситуація. Дружина, в якості посага, привела на двір чоловіка корову, коня тощо. Чоловік здійснював своєю працею догляд і утримання цієї худоби, через рік корова і кобила отелилися, в результаті чого поголів'я скота збільшилося. Якщо корова і кобила за законом належать на праві особистої власності дружині, то приплід їх належить подружжям на праві спільної сумісної власності і в разі виникнення спору про їх поділ — вони будуть поділені порівну. Така ж ситуація може виникнути з приводу поділу доходів від оренди приміщень, землі тощо.