1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірваний.

2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Дуже велике значення має для судового захисту майнових прав колишніх подружжя, право яких порушено, строк позовної давності.

У раніше діючому сімейному законодавстві (стаття 125 Кодексу Законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР, 1926 р.) не було спеціальної норми щодо цього питання і судові органи застосовували положення Цивільного кодексу про позовну давність; у Кодексі про шлюб та сім'ю, 1971 р. (стаття 29) встановлений трирічний строк позовної давності, який обчислювався не з моменту припинення шлюбних відносин і не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту порушення права на майно, що могло статися як під час шлюбу, так і після його розірвання.

Нині ж діючий Сімейний кодекс України (стаття 72) передбачає інший порядок застосування позовної давності до майнових справ подружжя. Строк позовної давності для захисту майнових прав подружжя не застосовується незалежно від того, коли подружжя припинили шлюбні стосунки. Для застосування цього строку необхідно, щоб шлюб був розірваний, оскільки після розірвання шлюбу майно стає спільною частковою власністю, а колишні подружжя відносно нього — співвласниками, а частка майна, яка була оформлена на ім'я одного з подружжя, наприклад автомобіль, житловий будинок, припускається належним на праві особистої власності тому із колишнього подружжя, на якого воно зареєстровано. Відповідно, після розірвання шлюбу другий з подружжя, право якого порушено, може у межах названого трьохрічного строку позовної давності пред'явити позов про виділ йому його частки із колишнього спільного майна і передачу йому у власність.

З цього приводу Пленум Верховного Суду України в пункті 15 своєї постанови Хе 11 від 21 грудня 2007 року дав судам такі роз'яснення: «Звернути увагу судів на те, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішення суду про його розірвання (ч. 2 ст. 114 СК). Це правило це поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано в судовому порядку до 1 січня 2004 року, до дня набрання чинності СК.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстровано в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини чи

чоловіка.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дня прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 100 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК)».

Як бачимо, навіть після розірвання шлюбу, до того часу, поки не буде порушено право одного з подружжя-співвласника на майно другого подружжя-співвласника, строк позовної давності не розпочнеться.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

У зв'язку з цим для правильного обчислення строку позовної давності дуже важливим є визначення його початкового моменту.

Сімейне законодавство визначає також перебіг строку позовної давності від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Частина друга статті 72 СК містить загальне правило, відповідно до якого перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов в матеріальному розумінні з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних передумов.

Так, наприклад, подружжя розірвали шлюб, але продовжують проживати в одному помешканні, колишній чоловік користується автомобілем, який зареєстрований на його ім'я; останній через деякий час його продав. Колишня дружина, як співвласник автомобіля, через чотири роки пред'явила позов про поділ автомобіля, посилаючись на те, що чоловік її обдурив, оскільки коли продав автомобіль, то пообіцяв, що не буде претендувати на його частку в будинку, але зараз подає позов до суду про його поділ в натурі.

Суд, перевіривши доводи дружини, подані по цьому приводу докази, подовжив їй трьохрічний строк позовної давності і включив автомобіль у майно, яке підлягає поділу.

Другий випадок: після розірвання шлюбу колишні подружжя роз'їхалися і довгий час не спілкувалися, залишеним майном колишнього чоловіка співвласниця не цікавилася, а через 5 років пред'явила позов про його поділ, оскільки чоловік відмовився добровільно повернути її частину в майні. В судовому засіданні колишній чоловік позов не визнав, заявивши, що минуло більше п'яти років і майна в будинку немає, позивачка пропустила трьохрічний строк позовної давності.

Суд позов задовольнив, визнавши, що строк позовної давності не пропущений, оскільки його перебіг, відповідно до статті 72 СК, розпочався з дня, коли дружина Дізналася про порушення її права на майно чоловіком шляхом відмови повернути його в добровільному порядку.

Утримування майна, належного другому співвласнику, колишньому подружжю може викликати незручності, великі затрати.

Так, відповідно до статті 360 ЦК України, співвласник, а ним є колишній подружжя, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати

участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у СПЛаті податків, зборів, комунальних платежів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

У той же час співвласник майна, яке знаходиться у другого співвласника і яким він користується і володіє, має право по аналогії зі статтею 390 ЦК України вимагати від нього усіх доходів від майна, які він одержав тощо.

У тому випадку, якщо виникне такий спір, суд має право зробити взаєморозрахунки.

Щоб не допустити судової тяганини і таких розрахунків, співвласники повинні прийняти всі заходи до поділу майна в натурі, витребувати його.