Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилось не більше як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш ніж десять років.

4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надати матеріальну допомогу.



Комментарий:

Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Непрацездатність і потреба подружжя є підставами для присудження утримання від другого з подружжя і після розірвання шлюбу, якщо колишній чоловік, колишня дружина може з урахуванням матеріального і сімейного становища надати матеріальну допомогу.

Крім того, зобов'язання матеріального утримання настає в подружжя, якщо непрацездатність наступила до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу.

Мається на увазі розірвання шлюбу в установленому законом порядку, а не припинення спільного шлюбного життя без розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання щлюбу. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови (стаття 114 СК). А розірваним шлюб вважається, коли про це зроблено запис і зареєстроване рішення в РАЦС (стаття 115 СК).

Якщо дружина (чоловік) стали інвалідами під час шлюбу, потребували матеріальної допомоги і одержували її, розірвання шлюбу не вплине на існування права на аліменти, вона (він) будуть її одержувати і після розірвання шлюбу за певних умов. Таке ж право залишається і за неповнолітніми подружжям, але лише до досягнення повноліття. Матеріальну допомогу вони можуть одержувати і після настання повноліття, але за іншими підставами, і якщо вони будуть її потребувати.

Як бачимо, обов'язки подружжя щодо взаємного утримання не обмежені жодними термінами. Для стягнення аліментів не має значення, коли один з подружжя став непрацездатним — до шлюбу чи під час перебування в ньому. Більше того, згідно з частиною другою статті 76 СК після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги.

У цьому сенсі слід зробити застереження, що в тому випадку, коли один з подружжя приховав від другого при реєстрації шлюбу тяжке захворювання (стаття 30 СК), суд може відмовити такому подружжю в стягненні аліментів.

Після розірвання шлюбу К. стала вести паразитичний образ життя, пиячила, ніде не працювала, дитину віддала матері і через півроку була визнана інвалідом III групи в зв'язку з невдалим перериванням вагітності. К. звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона стала непрацездатною протягом року після розірвання шлюбу.

Колишній чоловік позов не визнав, вказавши на те, що інвалідність наступила не з його провини і не під час шлюбу. Суд відмовив К. в позові, оскільки вона винна втому, що стала непрацездатною, причинного зв'язку між розірванням шлюбу і настанням непрацездатності К. немає.

І навпаки, колишня дружина більш ніж через півроку після розірвання шлюбу стала інвалідом II групи — ракове захворювання. Захворювання розпочалося в період шлюбу, що було доведено медичними документами, зокрема висновком ЛТЕК, і коли дружина звернулася до суду про стягнення аліментів, суд позов задовольнив.

Один з подружжя, яке розлучилося, який потребує матеріальної допомоги, має право на її одержання і тоді, коли він став непрацездатним після спливу одного року після припинення шлюбу, якщо інвалідність була результатом протиправної поведінки Щодо нього колишнього чоловіка, колишньої дружини. У даному випадку судом повинні бути встановлені обставини настання непрацездатності, час настання, поведінка колишнього подружжя після розірвання шлюбу, який образ життя вони вели, хто винний в настанні непрацездатності, причинний зв'язок між поведінкою колишнього чоловіка, колишньої дружини і настанні непрацездатності тощо.

Наприклад, під час шлюбу і після розірвання шлюбу колишній чоловік переслідував дружину, іноді, заставши її з іншим чоловіком, бив, наносив тілесні ушкодження, остання декілька разів знаходилася на лікуванні від ушкоджень здоров'я, зверталася в органи міліції, прокуратуру.

Після розірвання шлюбу і спливу одного року її визнали інвалідом III групи загального захворювання. Колишня дружина звернулася до суду про стягнення з колишнього


Получите консультацию юриста онлайн!