(СТАТТЯ 83 СК)

1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникло в результаті вчинення ним умисного злочину;

непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

2. Положення статті 83 СК поширюється і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

При застосуванні статті 83 СК України судам слід уяснити деякі нюанси і перш за все поняття «позбавлення права на утримання або обмеження його строком». Воно складається з двох самостійних правових наслідків:

а) позбавлення права утримання;

б) обмеження утримання строком.

Під цими термінами розуміється не надання утримання, а позбавлення утримання або звільнення від обов'язку з утримання, як це було записано в статті 35 КпШС 1969 року, хоча обставини для одержання утримання існують, тобто є непрацездатність одного з подружжя, його потреба в матеріальній допомозі не змінилася і матеріальний стан платника аліментів — другого з подружжя.

При звільненні від обов'язку з утримання другого з подружжя суд постановляє Рішення про повне позбавлення права на аліменти.

При обмеженні строку на одержання аліментів суд не припиняє їх виплату, але визначає час, на який необхідно продовжувати стягнення аліментів. Навіть якщо одна із підстав для цього була належним чином доведена, суд має право, виходячи з обставин справи, поведінки одержувача аліментів у повсякденному житті, залишити їх одержання на рік, два чи більше. При цьому враховується і можливість його в подальшому одержувати матеріальну допомогу від дітей, які до того часу стануть повнолітніми, закінчать навчальний заклад і матимуть змогу батькові чи матері надавати допомогу. Звичайно за умови, що ці батьки утримували і виховували їх до повноліття.

Було б несправедливо, якби один з подружжя, будучи непрацездатним, потребував матеріальної допомоги, а другий мав змогу надати утримання і цей обов'язок зберегти на все життя без врахування часу перебування у шлюбі подружжя, вступу в другий шлюб, будучи тяжко хворим і цю обставину приховати від нареченого, поведінки подружжя в шлюбі, а також причин, з яких настала непрацездатність.

У зв'язку з цим пунктами 1—4 статті 83 СК передбачені умови, за яких суд може звільнити одного з подружжя від обов'язку утримувати другого або обмежити цей обов'язок строком.

Зазначені умови точно визначені законом і розширеному тлумаченню не підлягають.

До них належать такі:

1. Подружжя перебувало у шлюбних відносинах недовгий час. Відповідно до частини 3 статті 76 СК законодавець встановив мінімальний строк перебування в шлюбі не менше десяти років. Але можуть бути такі випадки, що і на ранній стадії та час шлюбних відносин один з подружжя може стати непрацездатним і пов'язана вона (непрацездатність) з шлюбними відносинами, а не виникла внаслідок загального захворювання. Юристи класичним прикладом настання такої непрацездатності називають невдалі роди жінки, у якої відсутній стаж для пенсії; один з подружжя став непрацездатним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під час якої за кермом автомобіля був чоловік потерпілої дружини тощо.

Однак, якщо за кермом був би іншій чоловік, то суд міг би звільнити чоловіка від обов'язку утримувати дружину в зв'язку з тим, що він знаходився з нею в шлюбі нетривалий час.

2. Непрацездатність того із подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину (частина 5 статті 75 СК). Ця особа взагалі не має права на утримання з боку другого подружжя. Кодекс про шлюб та сім'ю 1969 р. взагалі це питання не обговорював. Наприклад, чоловік, будучи на рибалці, браконьєрським методом виловлював рибу і при застосуванні вибухового пристрою внаслідок вибуху лишився без обох рук, був засуджений за цей злочин. Після відбуття покарання він звернувся до суду про стягнення з дружини аліментів, мотивуючи тим, що він став непрацездатним, оскільки добував прожиток для сім'ї. Незважаючи на цей мотив, суд відмовив йому в позові. Жоден умисний злочин неможливо виправдати нужденністю сім'ї.

3. Непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу (стаття 30 СК).

Відповідно до статті 30 СК при реєстрації шлюбу наречені повинні бути обізнані про стан здоров'я кожного, від цього залежало, бути чи не бути їх шлюбу, а якщо шлюб відбувся з прихованням непрацездатності, тяжкої хвороби одного з подружжя, то такий шлюб міг бути визнаний недійсним.

Для відмови в позові про стягнення аліментів у зв'язку з непрацездатністю і потребою в матеріальній допомозі не обов'язково було спершу визнавати шлюб недійсним. До прихованої тяжкої хвороби, на підставі якої в майбутньому один з подружжя визнаний інвалідом, можливо віднести: туберкульоз, шизофренію, ракові захворювання, епілепсію та інші. Якщо в судовому засіданні будуть доведені ці обставини відповідачем, суд безумовно відмовить позивачу в позові, хоча цей з подружжя буде непрацездатним і потребуватиме матеріальну допомогу. У тому випадку, якщо позивач доведе, що відповідач завідомо знав про тяжку хворобу подружжя під час реєстрації шлюбу і що він (вона) її не приховувала, стягнення аліментів буде залежати від тривалості шлюбу й інших істотних обставин.

4. Одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги. Раніше така умова сімейним законодавством не передбачалася, але судова практика постійно стикалася з тим, що один з подружжя недбало ставився до свого особистого приватного майна, а іноді і спільного сумісного майна подружжя, при цьому свідомо продавав, дарував його стороннім особам, виручені гроші передавав на розвиток дитячої творчості, спорту, дитячим будинкам і внаслідок лишався без засобів існування.

При розгляді таких справ суд не може відповідно до статей 3, 11, 31 ЦПК України вийти за межі позову. Наприклад, якщо позивач просить суд обмежити відповідача строком стягнення аліментів, а суд встановить, що є всі підстави звільнення від обов'язків з утримання другого з подружжя, то він не має права цього робити, оскільки він вийде за межі позову.

Правила про звільнення одного з подружжя від обов'язку утримувати другого або обмежити цей обов'язок строком повинні застосовуватися судом при розгляді справ про взаємне утримання як під час перебування подружжя в шлюбі, так і після його розірвання.

Ухвалюючи рішення, суд повинен вирішити ряд питань і вияснити:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дати оцінку наявним у справі доказам і постановити рішення про задоволення позову або відмовити в позові.