(СТАТТЯ 89 СК)

1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартину чи інше нерухоме майно, одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.

2. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору.

3. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

Стаття 89 СК України розрахована на ті випадки, коли аліменти стягнуті на утримання подружжя безстроково і є свого роду здійснення подружжям одного із способів виконання рішення суду про стягнення аліментів. Ці дії подружжя щодо виконання рішення про стягнення аліментів схожі (подібні) зі статтею 372 ЦПК України про укладення мирової угоди в процесі виконання рішення суду, а різниця лише в тому, що мирову угоду повинен перевірити і прийняти суд, а припинення за домовленістю сторін утримання шляхом укладання договору посвідчує нотаріус. Після укладення мирової угоді і договору про припинення утримання аліментів виконавчі листи в обох випадках відкликаються. У нашому випадку — самим стягувачем (стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Законом дозволено самому подружжю вибирати такий спосіб виконання рішення, який би задовольнив вимоги потреби обох. Але як при укладенні будь-якого правочину, хтось виграє, а хтось програє. Наприклад, в даному випадку для того, хто має право на утримання договір про припинення аліментів замість їх стягнення щомісячно, одержати нерухомість (житловий будинок (його частину), квартину (її частину), дачу, земельну ділянку) — це виграш, а для того, хто лишився їх, з одного боку — програш, оскільки він лишився нерухомості, а з іншого — виграш, оскільки зі збільшенням заробітної плати, доходів одержувач аліментів не має права вимагати збільшення

розміру аліментів. Може мати місце і такий випадок, коли після укладення договору про припинення стягнення аліментів одержувач аліментів помре і нерухомість перейде в порядку спадкування іншим особам, оскільки шлюб був розірваний. У цьому випадку програш платника аліментів.

Взагалі при застосуванні статті 89 СК може виникнути дуже багато ситуацій, але хто не ризикує, той не п'є шампанське».

Предметом договору є, в першу чергу, як вказано в частині першій статті 89 СК: «житловий будинок, квартира чи інше нерухоме майно».

Під «іншим нерухомим майном» слід розуміти частину житлового будинку чи квартири, садиба, будівлі (їх частину) виробничого призначення, садову земельну ділянку і будівлі на ній, земельну ділянку (її частину).

Питання про рухоме майно, зокрема, транспортні засоби пересування, виробничого призначення, цінні речі тощо, законодавець залишив поза увагою, тобто ані включив його до бартеру, ані виключив, залишив на розсуд судової практики. У зв'язку з цим слід ураховувати тільки нерухоме майно будь-якого типу, виду при перевірці законності укладення договору.

Крім нерухомості, за договором про припинення утримання можлива передача одноразової грошової суми.

Конкретна сума одноразової допомоги на утримання законодавцем не визначена, але слід думати, що вона буде визначена сторонами з урахуванням розміру щомісячних виплат, передбачених рішенням суду в твердій грошовій сумі (стаття 80 СК) і в частці від заробітку, від віку стягувача, середнього віку життя тощо.

Наприклад, аліменти, стягнуті на користь дружини у твердій грошовій сумі щомісяця по 400 грн. Дружині 45 років, середній вік життя жінки — 65 років. Припускається, що вона проживе ще 20 років. Розрахунок одноразової суми буде наступним. Двадцять років складають 240 місяців (20 х 12 місяців), щомісяця необхідно сплачувати аліменти в розмірі 400 грн., а за 240 місяців — 86 000 грн. (240x400 грн.). Ця сума і повинна бути при укладенні договору про припинення утримання внесена на депозит нотаріальної контори.

Таким же точно методом можливо провести підрахунки, коли замість аліментів передається стягувачеві нерухомість. Якщо на майбутнє буде стягнуто аліментів на суму 86 тис. грн., то і нерухомість повинна бути еквівалентна цій сумі, якщо договором не буде домовлено інше.

Абзацом другим частини першої статті 89 СК визначена і форма договору, за якою передається нерухомість, — обов'язково письмова і з обов'язковим нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією.

Пунктом 90 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р. за № 20/5 передбачено посвідчення таких договорів нотаріусами, а саме: «Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, У якому визначаються умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, вправі укласти договір про припинення утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації».

Договір вважається укладеним з моменту його реєстрації у державному органі реєстрації нерухомості (БТІ). З дня реєстрації припиняється виплата аліментів і з цього ж дня стягувач аліментів становиться власником нерухомості.

Тим же пунктом 90 Інструкції № 20/5 передбачена і нотаріальна форма укладення договору про припинення надання утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати: «У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору».

Якщо в частині першій статті 89 СК застережено, що передача нерухомості за договором повинна бути в обов'язковому порядку в письмовій формі і нотаріально посвідчена, то при укладенні договору про припинення виплати аліментів у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати обов'язковість нотаріальної форми посвідчення не передбачена. Але якщо читати буквально другу частину цієї статті, в ній вказано: «...обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору».

Звідси належить зробити висновок, що і у цьому разі договір повинен бути укладений в письмовій формі і посвідчений нотаріально.

Однак, як будь-який правочин відповідно до статей 218 — 220 ЦК України, якщо він складений у простій письмовій формі і не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення, був виконаний — він може за рішенням суду бути визнаним дійсним.

Отже, якщо договір про припинення утримання буде укладений у простій письмовій формі при одержанні одноразової грошової суми він може бути за рішенням суду при наданні доказів визнаний таким, що відбувся.

Укладення договору в такій формі може принести сюрприз одержувачу аліментів. Так, він відкличе виконавчий лист про стягнення аліментів, а платник не виплатить обумовлену одноразову грошову суму, оскільки буде відсутнім контроль з боку нотаріальної контори, яка, як вбачається з пункту 90 Інструкції № 20/5, не оформила 6 договір на припинення утримання без внесення на її депозитний рахунок грошей.

Існує і ще один нюанс, за яким платник аліментів може беззастережно укласти договір про припинення утримання і передачу стягувачу аліментів, нерухомого майна, грошей, щоб уникнути майнової відповідальності перед кредитором. Такий правочин може бути удаваним, оскільки особливістю такого договору є неможливість накладення стягнення на одержану нерухомість за борги з нового власника, тобто стягувача аліментів. Але якщо до укладення договору на нерухомість грошовий вклад було накладено арешт, то, звичайно, нотаріус такий договір не посвідчить (пункт 47 Інструкції № 20/5).

Між іншим, якщо такий договір буде укладений або стягувач аліментів при реєстрації приховав тяжку хворобу, одержував аліменти, а потім уклав і договір про припинення їх стягування, то такі договори відповідно до статей 229 — 235 ЦК України можуть бути визнанні недійсними.

Відмова від договору про припинення утримання з одержанням нерухомості може мати місце тільки за домовленістю цих сторін у договорі з посвідченням його розірвання в нотаріальній конторі. У результаті відмови від договору сторони повертаються в первинний стан, тобто платнику аліментів повертається нерухомість, а стягувачу аліментів — право на одержання аліментів, які були визначені рішенням суду. При цьому платник аліментів знову повинен зареєструвати право власності на нерухоме майно в державному органі реєстрації нерухомості (БТІ), а стягувач аліментів — передати виконавчий лист державній виконавчій службі.

Стягнення аліментів розпочнеться з часу реєстрації права власності на нерухоме майно платником аліментів в БТІ незважаючи на те, що виконавчий лист буде переданий пізніше. З цього часу стягувач аліментів і платник можуть звертатися до суду про збільшення, зменшення розміру аліментів на утримання.

При розірванні договору про припинення утримання в невигідному становищі зна- одиться стягувач аліментів, оскільки за минулий час стягнення аліментів не передбачено законом і якщо про це не буде записано в договорі. У зв'язку з цим і передбачена обов'язкова домовленість сторін про укладення нового договору про розірвання оговору про припинення утримання. Без згоди хоча б однієї сторони договір не буде озірваний, за винятком визнання його недійсним.