1. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Закон і, зокрема, стаття 94 СК, пункт 127 Інструкції передбачають укладання шлюбного договору під страхом його недійсності тільки в письмовій формі і з обов'язковим нотаріальним посвідченням. Інша службова чи посадова особа місцевого самоврядування, організації, підприємства, крім нотаріуса, такого права не мають.
Комментарий:
Як реєстрація шлюбу, так і укладання шлюбного договору, повинні проводитися особисто нареченими, подружжям. Законом не передбачено для цих цілей права третіх осіб або осіб, які діють за дорученням.
Шлюбний договір, як будь-який цивільно-правовий правочин, може бути визнаний за рішенням суду дійсним (стаття 220 ЦК) або недійсним відповідно до розділу IV глави 16 книги першої Цивільного кодексу України.
З цього приводу Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» дав роз'яснення наступного характеру: «Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочинів.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсним, в тому числі заявлені у зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню».