1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.
2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.
Комментарий:
Відповідно до пункту 132 Інструкції № 20/5 від 03.03.2004 р. шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям, — у день його нотаріального посвідчення, про до має бути зазначено в тексті договору.
Здавалося б, що все зрозуміло і звісно, в даній статті про початок дії шлюбного договору. Але якщо заглянути глибше в підтекст цієї статті, то виникає цілий ряд питань і нестиковок деяких законів про початок дії шлюбного договору, час, з якого настає право власності на нерухоме майно, а в деяких випадках і рухомого, наприклад, автомототранспорту.
Так, шлюбний договір — це не договір купівлі-продажу, дарування, обміну, коли моментом виникнення права власності є передача речі при укладенні договору, передача і реєстрація речі співпадають у часі. Шлюбний договір, як випливає із змісту статті 93 СК, — це договір, направлений на реалізацію в основному на майбутнє, на розпорядження майном, яке буде набуте в шлюбі, та інше і в часі його виконання, наприклад, через рік, два, до визначеної дати, до настання якої-небудь події, випадку. Тобто момент укладення шлюбного договору і початок його дії можуть не збігатися. Наприклад, «житловий будинок буде переданий у власність, коли дружина народить дитину», «після розірвання шлюбу чоловікові залишається автомобіль» тощо.
Такі дії в юридичній літературі називаються відкладальними обставинами. Відкладальна обставина — це та обставина, щодо якої наперед невідомо, настане вона чи ні.
Як вказувалося вище, є нестиковка в законі з моментом виникнення за шлюбним договором права власності на нерухоме майно з початком дії шлюбного договору, за яким передається це майно.
Наприклад, подружжя, яке прожило певний час спільно в шлюбі, вирішили укласти шлюбний договір і однією з його умов — передача чоловікові 1/2 частини житлового будинку, який належав дружині на праві особистої власності.
Здавалося б, за сімейним законодавством право власності на частку в будинку повинно перейти до чоловіка з дня реєстрації шлюбного договору в нотаріальній конторі, що відповідає статті 95 СК. Але стаття 334 ЦК України говорить про інше: «Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації».
Відповідно до статті 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. До нерухомих речей належить житловий будинок (частина 1 статті 181 ЦК).
Таким чином, для того щоб стати власником 1/2 частини житлового будинку, його необхідно зареєструвати в державному органі реєстрації нерухомості (БТІ) і тільки з цього моменту виникає право власності на будинок, а не з моменту укладення шлюбного договору у нотаріуса.
А як бути, коли шлюбний договір укладається в день реєстрації шлюбу і з цього часу він діє? Договір про передачу житлового будинку, здавалося б, також повинен Діяти з дня реєстрації шлюбу? Однак набувач ніяк не зможе в день реєстрації шлюбу зареєструвати нотаріальний договір в органі реєстрації нерухомості.
Звідси необхідно зробити висновок, що чоловік уже після реєстрації шлюбу зможе зареєструвати на своє ім'я будинок і стати його власником. Отже, частина перша статті 95 СК не стикується зі статтею 334 і 640 ЦК України в моменті початку дії шлюбного договору і моментом укладення договору на нерухоме майно, в тому числі на рухоме, наприклад, автомобіль, який також підлягає реєстрації в державному органі реєстрації - ДАІ.
У тому випадку, якщо шлюбним договором передбачено передачу нерухомого майна на майбутнє, то знову ж таки початок дії договору і в цьому випадку передбачений також на майбутнє, оскільки відсутня вказівка часу настання такого правового факту, як передача нерухомого майна. Початок дії договору, як передбачено частиною другою статті 95 СК, у цьому випадку не буде співпадати з одержанням нерухомого майна.
Мабуть, необхідно в самому договорі (його тексті) називати час, до якого можна здійснити передачу того чи іншого майна.
Наприклад, «до 1 червня 2011 року переоформити житловий будинок на К.», «розпочати утримання К. з 1 червня 2011 року до настання працездатності» тощо.
Таким чином, сторони самі визначать момент (початок) дії шлюбного договору відносно до окремої дії, умови, речі.