1. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

2. Якщо в шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

3. Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Відповідно до статті 99 СК України подружжя як при реєстрації шлюбу, так і під час сумісного життя після реєстрації шлюбу, може в шлюбному договорі незалежно від того, буде потребувати подружжя матеріальної допомоги чи ні, у зв'язку з непрацездатністю, вагітністю або незалежно від працездатності, передбачити утримання - сплату аліментів. Це частіше за все стосується дружини, яка може передбачити (спрогнозувати), що вона не зможе працювати через малолітніх дітей, а отже, не буде мати своїх коштів для особистих потреб (кишенькові гроші).

У договорі повинна бути вказана сума, яка буде сплачуватися як аліменти, періодичність (щомісяця, щокварталу), на який строк.

При цьому виплата такого утримання не може залежати від матеріального стану одержувача аліментів.

Подружжя може в шлюбному договорі визначити і додаткові умови для виплати аліментів працездатному з подружжя — це тривалість сумісного проживання, наявність дітейІ догляд за хворими батьками, відсутність у даній місцевості вакантних місць за фахом, навчання тощо.

У майбутньому може виникнути така ситуація, коли одержувач аліментів за шлюбним договором буде негідно поводитися у шлюбних відносинах, у побуті, зловживати спиртними напоями, не виконувати подружніх обов'язків, порушувати їх, надовго залишати одного платника аліментів та інше, а тому в шлюбному договорі, щоб запобігти припинення виплати аліментів такому подружжю, необхідно передбачити заздалегідь умови припинення їх з посиланням на статтю 75 СК.

Також необхідно передбачити і таку ситуацію, коли платник аліментів взагалі не зможе сплачувати аліменти і сам стає нужденним, щоб він мав правові підстави для припинення виплати такого утримання другому подружжю. Такими підставами можуть бути інвалідність, банкрутство, стихійне лихо (пожар, повінь) та інше. У зв'язку з цим в шлюбному договорі ця ситуація повинна бути передбачена. Припинення аліментів може мати місце в наступних випадках:

а) за домовленістю сторін у разі одержання одноразового утримання з виплатою грошової компенсації передачі майна в особисту власність, яке приносить дохід;

б) у разі визнання шлюбу недійсним, якщо подружжя, яке одержує аліменти, знало про перешкоди до шлюбу;

в) у разі скоєння злочину і відбування покарання в місцях позбавлення волі;

г) у разі скоєння умисного злочину щодо платника аліментів.

Одержання працездатним подружжям аліментів за шлюбним договором не позбавляє його права одержувати аліменти за іншими підставами, передбаченими статтями 75, 76, 78 СК України.

Аліменти, які виплачує один з подружжя добровільно на виконання шлюбного договору, не входять в ту суму, яка підраховується державним виконавцем при стягненні аліментів у примусовому порядку за виконавчими листами, але якщо і ця сума буде стягуватися в примусовому порядку, що передбачено статтею 99 СК, то і вона буде входити в 50-відсотковий бар'єр для їх стягнення із заробітної плати платника аліментів (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аліменти, як вказано вище, подружжя виплачує добровільно, але якщо він (вона) відмовиться від добровільної сплати аліментів в односторонньому порядку, то нотаріус видає одержувачу аліментів виконавчий напис, який обов'язковий для виконання державним виконавцем (пункт 7 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ).

Якщо в шлюбному договорі не визначені підстави і умови припинення виплати аліментів в односторонньому порядку, то вони можуть бути припиненими за названими вище підставами за заявою платника аліментів за рішенням суду. Не може існувати такої ситуації, що один із подружжя одержані аліменти витрачає на спиртні напої, на утримання коханця, а другий із подружжя повинен подовжувати сплачувати для цього аліменти. У статті 99 СК ця ситуація не знайшла свого вирішення, хоча вона життєво важлива заради справедливості, підтримки моральності у подружньому житті.