(СТАТТЯ 98 СК)
1. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.
2. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
Комментарий:
У статті 98 СК є два варіанти, які можуть бути застосовані в шлюбному договорі щодо порядку користування житлом.
Розглянемо перший варіант. Житлове приміщення (житловий будинок, квартира), куди поселяється один із подружжя, належить на праві особистої приватної власності одному з подружжя.
При реєстрації шлюбу подружжя, наприклад, дружина поселяється в це житло на праві члена сім'ї — дружини. Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку, квартири, які проживають разом з ним, користуються помешканням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування ним.
«Інша угода» і є шлюбний договір. За цим договором чоловік — власник будинку, квартири визначає право користування дружиною цим житлом як під час шлюбу, так і після його розірвання, згідно з яким вона може проживати в помешканні до розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу вона за договором повинна залишити помешкання — це перша умова. Друга умова — в договорі може бути зазначено строк, протягом якого вона може проживати після розірвання шлюбу, визначені кімнати, якими вона може користуватися, умови плати за проживання. Це в тому випадку, коли сторона добровільно погодилася на такі умови щодо житла, яке належить особисто одному з подружжя.
Не слід забувати, що хоча в Житловому кодексі не передбачене таке правило, як сервітут, який передбачений ЦК, проте відповідно до статті З ЖК, яка допускає аналогію права, можливо його застосувати і при визначенні права на житло власника члена сім'ї за житловим законодавством разом із сімейним правом.
Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Право на сервітут мають і колишні члени сім'ї, у зв'язку з чим в шлюбному договорі можливо визначити на майбутнє сервітут, а також плату за користування помешканням, за комунальні послуги.
У шлюбному договорі не можуть бути визначені обов'язки нового власника помешкання на випадок, якщо чоловік житловий будинок, квартиру подарує, продасть, оскільки шлюбний договір стосується лише подружжя і жодного відношення до третіх осіб не має.
Оскільки правило статті 98 СК розповсюджується і на житло, яке знаходиться у комунальній власності, то це і буде другим варіантом користування цим житлом подружжя.
Відповідно до статті 64 ЖК члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найма жилого приміщення. Наприклад, дружина, яка вселиться до чоловіка — наймача житла також матиме право рівного користування житлом з чоловіком.
У даному випадку йдеться лише про одну умову в шлюбному договорі після розірвання шлюбу — визначення права користування такою квартирою. Наприклад, «після розірвання шлюбу дружина буде користуватися кімнатою № 1 розміром 12,5 м2». Може мати передбачене і виселення за певних умов: негідна поведінка в сім'ї, зловживання алкоголем, порушення подружньої вірності тощо; якщо сторона домовляться про добровільне виселення.
У шлюбному договорі може бути передбачена і грошова компенсація за будь-яке житло (приватне, комунальне) при виселенні, але ця умова може бути включена в договір за домовленості сторін з визначенням розміру компенсації, порядок її виплати, порядок виселення.
Якщо один з подружжя вселиться до власника житла не як подружжя, а як член сім'ї сина (дочки) в зв'язку з реєстрацією шлюбу, то в даному випадку шлюбний договір щодо права користування житлом не укладається, оскільки член сім і власника е право відповідно до статті 156 ЖК лише за згодою власника вселити в займане ним житлове приміщення інших членів сім'ї, в даному випадку — подружжя. Права володіння, розпорядження, наприклад, син не має. Закон передбачає укладання шлюбного договору тільки між подружжям, треті особи — власники житла в ньому часті не беруть. За даній ситуації власник житла може укласти інший договір з подружжям — договір найма житла, в якому передбачити право користування окремими кімнатами, порядок виселення та інше. При укладенні шлюбного договору щодо житла, в якому проживають спільні діти подружжя, слід пам'ятати батькам, нотаріусам, які посвідчують договір, що 02.05.2005 р. прийнято Закон Украйни «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» № 2623-ІУ, який набув чинності з 01.01.2006 р.
Згідно зі статтею 12 цього Закону для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Отже, коли подружжя в шлюбному договорі вирішують питання про відчуження житла, в якому мешкають їх неповнолітні діти, слід одержувати згоду на це органів опіки та піклування. Недодержання цих вимог Закону призведе до визнання правочину - шлюбного договору недійсним або виключення умови про відчуження житла.