Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.



Комментарий:

Із презумпції походження дитини від особи, яка знаходиться у шлюбі з матір'ю дитини, випливає, що за наявності шлюбу обидва з подружжя записуються батьками дитини за заявою будь-кого з них (пункт 8 Правил № 52/5). Вказівка на те, що запис про батьків робиться в цих випадках за заявою будь-кого з батьків означає, що жодних додаткових доказів походження дитини від чоловіка матері, крім підтвердження наявності шлюбу, не вимагається. І ніхто із них не має права ухилитися від цієї реєстрації, а дружина або чоловік заперечувати проти реєстрації один одного батьками дитини не мають права.

Чинні раніше Сімейні кодекси не надавали матері права на оспорювання батьківства свого чоловіка дитини, яку вона народила з ним у шлюбі, оскільки в принципі це було аморально, не визнавалося суспільством, комуністичною мораллю, та й церковними заповідями, і жінки якомога приховували народження дитини в шлюбі від іншого чоловіка. Навпаки, якщо чоловік, дізнавшись про це, оспорював своє батьківство, то дружина активно заперечувала це і подавала зустрічний позов про визнання ним батьківства, доводячи, що тільки він є єдиним батьком дитини.

Змінилося суспільство, канула в Лету комуністична мораль, держава Україна стала суверенною державою і, мабуть, від цього змінилося поняття подружньої вірності і мораль, а закон став на захист цих зв'язків заміжньої жінки.

Спершу таку ситуацію, яка викладена в статті 138 СК, було точнісінько як передбачено у текст пункті 18 Правил реєстрації актів цивільного стану від 18 жовтня 2000 р. № 52/5: «Якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, то її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини, а також заяви про визнання батьківства іншої особи та матері дитини».

Рівно через три роки законодавець цю тезу призводить у ранг закону, включивши статтю 138 Сімейного кодексу України.

Відповідно до пункту 18 Правил № 52/5 і статті 138 СК жінка може оспорити батьківство свого чоловіка:

а) якщо вона цей факт приховала під час реєстрації дитини в органах РАЦС;

б) якщо щодо оскарженого батьківства дитини є заява іншого чоловіка, який визнає своє батьківство.;

в) якщо не минуло більше року з дня реєстрації народження дитини.

Однак, якщо в Правилах чітко виписано, що з поданням дружиною заяви до органу РАЦС про не вказування батьком дитини її чоловіка в актовому записі про народження дитини, то її заява може бути задоволена, якщо є її і чоловіка спільна заява про невизнання батьківства і спільна заява жінки і іншої особи про визнання батьківства одночасно в органі РАЦС.

Стаття 138 СК такого застереження не містить в собі. У ній лише сказано, що «у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство» позовна заява про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена.

Як це процесуально оформляється, коли і куди повинна бути подана заява іншого чоловіка про визнання батьківства, хто повинен брати участь у справі, законодавець замовчує, і Верховний Суд України чомусь не надав своїх роз'яснень про застосування в судовій практиці цієї статті.

На думку автора, при поданні позовної заяви дружина як позивач повинна надати суду доказ, що «інший чоловік» звернувся разом з нею до державного органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання свого батьківства. Ним може бути: ксерокопія такої заяви, лист органу РАЦС про одержання і прийняття такої заяви.

Мати дитини у справі повинна бути позивачем, чоловік, який записаний батьком дитини, — відповідачем, третіми особами — чоловік, який визнає батьківство, орган РАЦС, а у деяких справах і орган опіки та піклування.

У цьому випадку позивачка є активною стороною судового процесу, а відповідач, якщо він не визнає позову, — займає пасивну роль, оскільки на нього працює презумпція батьківства.

У зв'язку з цим позивачка повинна надати суду докази, які спростовують презумпцію батьківства її чоловіка. Суд може у цій справі призначити судово-генетичну експертизу щодо дитини і чоловіка, записаного її батьком. Роль третьої особи, чоловіка, який визнає батьківство, — лише підтвердити факт визнання свого батьківства, участі у проведенні експертизи він не бере.

Суд не може відмовити у прийнятті заяви позивачки про оспорювання батьківства свого чоловіка, якщо вона з її поданням не надасть суду доказу, що інший чоловік подав заяву про визнання батьківства — відсутність цього доказу буде підставою у відмовленні у позові.

Статтею 138 СК передбачений строк позовної давності в один рік від дня, який починається з часу реєстрації народження дитини.

Початок перебігу строку позовної давності чітко визначений законодавцем, оскільки мати дитини при реєстрації народження уже знала, хто її батько.

Законодавець не зазначив, що цей строк є граничним, але за змістом статті чітко просліджується, що цей строк є граничним і подовженню не підлягає. Позивачка для оспорювання батьківства мала достатньо часу для звернення до суду від дня реєстрації народження дитини, тобто з цього часу мати дитини має підстави вважати свої інтереси і дитини порушеними і вчинити дію, спрямовану на їх захист. За цей час і дитина не зможе достатньо усвідомити, хто її батько.


Получите консультацию юриста онлайн!