1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Комментарий:
Стаття 153 СК повністю відповідає вимогам міжнародного права, а за своїм змістом відповідає статтям 9, 10 Конвенції про права дитини, що набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року.
Так, ці статті передбачають, що:
«Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рішення, прийнятого державою-учасницею, наприклад при арешті, тюремному ув'язненні, висилці, депортації чи смерті (включаючи смерть, що наступила через будь-яку причину під час перебування даної особи у віданні держави) одного чи обох батьків або дитини, така держава-учасниця надає батькам, дитині чи, якщо це необхідно, іншому члену сім'ї на їх прохання необхідну інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена (членів) сім'ї, якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини.
Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання само по собі не призводило до несприятливих наслідків для відповідної особи (осіб).
Відповідно до зобов'язання держав-учасниць за пунктом 1 статті 9 заява дитини чи її батьків на в'їзд у державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз'єднання сім'ї повинна розглядатися державами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином. Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів сім'ї.
Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на ре-гулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов'язання держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб, і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами».
Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав дитини», дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз'єднання сім'ї мають право на вільний в'їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом.
Ця стаття (ст. 153 СК) має загальний, декларативний характер, оскільки вона не має правової бази для здійснення вище зазначеного права, відповідальності за їх нездійснення.
Спілкування батьків з дитиною, дитини з батьками може здійснюватися шляхом листування, телефонних розмов, зустрічей тощо.
Наприклад, батько не бажає писати листи сину, який перебуває в місцях позбавлення волі. Хто змусить його здійснювати це право, яким законом? Інше — мати побажає на щоденні побачення з тим самим сином. Який Закон передбачає здійснення такого права, якщо за правилами виправної колонії дозволяється побачення, наприклад, один раз на квартал? Відсутній механізм здійснення цього права.