1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому
з батьків.
Комментарий:
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визначено, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Такі самі вимоги містяться й у частині третій статті 9 Конвенції про права дитини.
Як вищезгадані закони, так і стаття 157 СК підкреслюють обов'язок кожного із батьків у вихованні дитини і в тих випадках, коли дитина проживають окремо від них; вказують на право цього батька брати участь у вихованні дитини і з ним особисто спілкуватися. Один з батьків, з яким проживає дитина, фактично має більшу можливість спілкуватися з дитиною і здійснювати її виховання, водночас обсяг його прав не збільшується і не зменшуються права другого з батьків. На жаль, на практиці багато батьків перешкоджають другому з батьків брати участь у вихованні спільної дитини. У зв'язку з цим загальна вказівка закону на те, що один з батьків, з яким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з дитиною та брата участь у її вихованні, має велике виховне і превентивне значення і, безумовно, буде сприяти скороченню числа подібних спорів.
Для правильного виховання дитини важливо, щоб у її вихованні брали участь обидва — мати і батько. Усунення одного з них від виховання не тільки порушує права цього батька, але, як правило, порушує право самої дитини, роблячи його напівсиротою при живих батьках. Лише в тих випадках, коли неправильна поведінка батька, який живе окремо, при спілкуванні з дитиною може перешкодити нормальному її вихованню, його можна позбавити права спілкуватися з дитиною. Таке позбавлення може мати місце тільки на визначений строк, позбавити батька взагалі права на спілкування з дитиною та на участь у; {її вихованні можливо тільки за рішенням суду.
Тривала відсутність одного з батьків не звільняє їх від обов'язку виховувати дитину і не позбавляє права на особисте спілкування. За тривалої відсутності з поважних причин (службове відрядження, знаходження в містах позбавлення волі тощо) не перешкоджає спілкуванню з дитиною через листування, телефонні розмови тощо, хоча це не заміняє прямі контакти.
Самоусунення одного з батьків від виховання дитини не звільняє його від відповідальності за не правові дії дитини. Судова практика визнає, наприклад, що той із батьків, який проживає окремо, несе однакову відповідальність з другим із батьків за шкоду, яку заподіяв неповнолітній.
Вони не будуть нести відповідальність, якщо суд установить, що цей із батьків не брав участі у вихованні дитини тільки тому, що другий перешкоджав йому в цьому.
Не слід забувати і про право дитини на спілкування з батьками або одним із батьків. Якщо дитина категорично відмовляється з якихось причин спілкуватися з одним із батьків, силувати її до цього ніхто не має права.
Законом не передбачено право дитини звертатися до суду щодо спонукання батьків (батька) до зустрічей з нею, брати участь у вихованні, але мати дитини, батько відповідно до статті 154 СК таке право мають. Задовольняючи в таких випадках позов, суд повинен в резолютивній частині рішення визначити дні, години» місце спілкування з дитиною, у присутності кого має відбуватись спілкуванню.
Частиною четвертою статті 157 СК передбачено право батьків укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків і матеріальна та моральна від-повідальність.
Що стосується форми і порядку укладення такого договору, то цей договір про здійснення батьківських прав повинен бути укладений у письмовій формі з посвідченням його нотаріусом. А щоб цей договір виконувався — передбачити санкцію за ухилення від його виконання у вигляді стягнення визначеної суми матеріальної шкоди, а стягнення моральної шкоди віднести до правил статті 23 ЦК України, оскільки моральна шкода не визначається у твердій грошовій сумі.