Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому

з батьків.



Комментарий:

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визначено, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Такі самі вимоги містяться й у частині третій статті 9 Конвенції про права дитини.

Як вищезгадані закони, так і стаття 157 СК підкреслюють обов'язок кожного із батьків у вихованні дитини і в тих випадках, коли дитина проживають окремо від них; вказують на право цього батька брати участь у вихованні дитини і з ним особисто спілкуватися. Один з батьків, з яким проживає дитина, фактично має більшу можливість спілкуватися з дитиною і здійснювати її виховання, водночас обсяг його прав не збільшується і не зменшуються права другого з батьків. На жаль, на практиці багато батьків перешкоджають другому з батьків брати участь у вихованні спільної дитини. У зв'язку з цим загальна вказівка закону на те, що один з батьків, з яким проживає дитина, не має права перешкоджати другому з батьків спілкуватися з дитиною та брата участь у її вихованні, має велике виховне і превентивне значення і, безумовно, буде сприяти скороченню числа подібних спорів.

Для правильного виховання дитини важливо, щоб у її вихованні брали участь обидва — мати і батько. Усунення одного з них від виховання не тільки порушує права цього батька, але, як правило, порушує право самої дитини, роблячи його напівсиротою при живих батьках. Лише в тих випадках, коли неправильна поведінка батька, який живе окремо, при спілкуванні з дитиною може перешкодити нормальному її вихованню, його можна позбавити права спілкуватися з дитиною. Таке позбавлення може мати місце тільки на визначений строк, позбавити батька взагалі права на спілкування з дитиною та на участь у; {її вихованні можливо тільки за рішенням суду.

Тривала відсутність одного з батьків не звільняє їх від обов'язку виховувати дитину і не позбавляє права на особисте спілкування. За тривалої відсутності з поважних причин (службове відрядження, знаходження в містах позбавлення волі тощо) не перешкоджає спілкуванню з дитиною через листування, телефонні розмови тощо, хоча це не заміняє прямі контакти.

Самоусунення одного з батьків від виховання дитини не звільняє його від відповідальності за не правові дії дитини. Судова практика визнає, наприклад, що той із батьків, який проживає окремо, несе однакову відповідальність з другим із батьків за шкоду, яку заподіяв неповнолітній.

Вони не будуть нести відповідальність, якщо суд установить, що цей із батьків не брав участі у вихованні дитини тільки тому, що другий перешкоджав йому в цьому.

Не слід забувати і про право дитини на спілкування з батьками або одним із батьків. Якщо дитина категорично відмовляється з якихось причин спілкуватися з одним із батьків, силувати її до цього ніхто не має права.

Законом не передбачено право дитини звертатися до суду щодо спонукання батьків (батька) до зустрічей з нею, брати участь у вихованні, але мати дитини, батько відповідно до статті 154 СК таке право мають. Задовольняючи в таких випадках позов, суд повинен в резолютивній частині рішення визначити дні, години» місце спілкування з дитиною, у присутності кого має відбуватись спілкуванню.

Частиною четвертою статті 157 СК передбачено право батьків укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків і матеріальна та моральна від-повідальність.

Що стосується форми і порядку укладення такого договору, то цей договір про здійснення батьківських прав повинен бути укладений у письмовій формі з посвідченням його нотаріусом. А щоб цей договір виконувався — передбачити санкцію за ухилення від його виконання у вигляді стягнення визначеної суми матеріальної шкоди, а стягнення моральної шкоди віднести до правил статті 23 ЦК України, оскільки моральна шкода не визначається у твердій грошовій сумі.


Получите консультацию юриста онлайн!