1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи
участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо
від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка
ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає
окремо від дитини.
Комментарий:
Відповідно до пункту 1.7 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей, за зверненням зацікавлених осіб.
За цим спором відповідно до статті 19 СК орган опіки та піклування постановляє рішення, яке є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів з часу його винесення зацікавлена особа не звернулася за захистом прав або інтересів до суду. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування.
Той із батьків, який проживає окремо, зобов'язаний брати участь у вихованні дитини.
У тих випадках, коли батьки не можуть дійти згоди щодо порядку участі того з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, стаття 158 СК передбачає, що цей порядок визначається органом опіки та піклування за участі батьків.
Органи опіки та піклування ретельно досліджують усі обставини життя дитини (відношення до неї батьків, їх можливості та здібності як вихователів, вік дитини, стан її здоров'я, прихильність до батьків, стать, який період дитина не спілкувалася з батьком (батьками) тощо) і з урахуванням цього пропонує батькам установити той чи інший порядок участі обох батьків у вихованні, виходячи із повної рівності прав обох батьків.
Якщо ж батьки не приходять до домовленості, орган опіки та піклування виносить рішення, обов'язкове для обох батьків, зазначаючи в ньому, за яких обставин, у який час і як має проходити спілкування з дитиною того з батьків, який проживає окремо.
Оскільки закон говорить про спілкування з дитиною і участь у її виховані, це спілкування не повинно обмежуватися короткочасними побаченнями батька (матері) з дитиною, протягом яких неможливо здійснювати виховний вплив на дитину. Порядок спілкування встановлюється з урахуванням конкретної обстановки за винятком тих особливих випадків, коли стан здоров'я дитини (підвищена збудливість, психічні відхилення) вимагає стабільних умов її життя, тому з батьків, який проживає окремо, має бути надано право не тільки приходити до дитини, а й брати її до себе, проводити з нею відпустку, канікули, проводити оздоровчі заходи тощо. Це не може бути дозволено в тих випадках, коли обстановка життя другого батька (наприклад, неприязне ставлення до дитини його подружжя) може негативно вплинути на дитину або травмувати її/
Рішення органу опіки та піклування про участь того з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини має стосуватися обох батьків. Той, з ким проживає дитина, зобов'язаний допускати зустрічі другого з дитиною і відпускати у визначений час до батька (матері). Той із батьків, який проживає окремо, не має права вимагати спілкування в невизначений час, порушувати нормальний режим життя дитини, приймати щодо неї будь-які рішення, які не погоджені з другим батьком тощо.
Рішення органу опіки та піклування не може виконуватися примусово державною виконавчою службою, оскільки його не включено до числа виконавчих документів. Тому виконання його покладено на свідомість батьків, їх відповідальність, її майбутнє.
У частині другій статті 158 СК передбачено можливість відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі невиконання рішення органу опіки та піклування. Наявність матеріальної шкоди повинна бути доведена суду відповідно до статті 22 ЦК за правилами статті 60 ЦПК. Позов про стягнення як матеріальної, так і моральної шкоди (стаття 23 ЦК) пред'являється до суду і вирішується він у позовному порядку.