Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.



Комментарий:

Статтею 196 СК передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів шляхом стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.

Неустойка у формі пені стягується при простроченні виконання грошового зобов'язання. У нашому випадку — за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пеня — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК).

Таким чином, якщо виходити з аналогії права і застосовувати цивільне законодавство про відповідальність з прострочення грошових зобов'язань до сімейного законодавства, то платник аліментів повинен довести суду, що несплата своєчасно аліментів відбулася з поважної причини (тяжко хворів, стягувач аліментів був у довгостроковому відрядженні тощо). Право на неустойку в одержувача аліментів не виникає.

Визначений розмір пені 1 % за кожний день прострочення аліментів за кожний місяць буде становити ЗО % суми несплачених аліментів (ЗО днів х 1 %).

Приклад нарахування пені. К. протягом січня — липня не сплачував аліменти, ви-значені за рішенням суду у твердій грошовій сумі — по 300 грн. щомісячно. Неустойка (пеня) за перший місяць становитиме 90 грн. (300 грн. х ЗО ; 100). Сукупна сума, належна до сплати за перший місяць, становитиме 390 грн. (300 грн. + 90 грн.).

Сума боргу за перший місяць не додається до заборгованості за другий місяць, від-повідно і неустойка буде нараховуватися не із суми 600 грн., а лише із суми 300 грн. і так за кожний місяць. За вісім місяців прострочення аліментів разом з неустойкою і боргом за аліменти буде нарахована заборгованість у сумі 3120 грн. (390 + 390 + + 390 + ...).

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України ч. 2 ст. 196 СК розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такими обставинами, які мають істотне значення і дають суду право на зменшення неустойки (пені), є: сукупність виконання грошового зобов'язання. Часткове виконання зобов'язання вважається неналежним, однак воно має значення при зменшенні неустойки; майновий стан сторін, стан здоров'я самого платника, його дружини, батьків, що потребували витрати всіх коштів на їх лікування, його самого тощо.

Проте суд з підстав, передбачених ч. 2 ст. 196 СК, не вправі повністю звільнити

боржника від сплати неустойки.

Зменшення неустойки розповсюджується тільки на той час, коли утворилася заборгованість за аліментами і був заявлений позов, на подальше стягнення нової заборгованості це зменшення правового значення не має. Тобто правило про зменшення

неустойки діє одноразово при слуханні конкретної справи.

Стягнення неустойки (пені) вважається видом відповідальності, тому її суб'єктом

не може бути той з батьків, хто є неповнолітнім.

Дуже важливе роз'яснення з приводу застосування ст. 196 СК дав судам Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. в пункті 22:

«Передбачена ст. 196 СК (2947-14) відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК (2947-14) умов — повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

При розгляді справ про стягнення аліментів суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК (1618-15) повинен роз'яснювати сторонам їх відповідальність за прострочення сплати.

Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК (2947014) санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі».


Получите консультацию юриста онлайн!