1. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більше як три роки.
Комментарий:
Якщо мати, батько не виконували своїх обов'язків по відношенню до своїх дітей або виконували тільки частину своїх обов'язків, то вони не повинні розраховувати на одержання матеріальної допомоги від дітей у майбутньому. Хоча таких позовів від батьків до повнолітніх дочки, сина дуже мало, але вони зустрічаються в житті, а отже, і в судовій практиці. При настанні старості, непрацездатності, немічності такі батьки згадують, що у них були діти, і пред'являють до них позови.
Єдиною підставою для звільнення (позбавлення права на аліменти) батька, матері від утримання з боку повнолітніх непрацездатних дочки, сина або повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання і утримання дітей, що і передбачено статтею 204 СК. Суть статті 204 СК може бути зрозумілою, виходячи із таких положень. Перш за все права громадян у сфері сімейних правовідносин не можуть охоронятися законом, якщо вони здійснювалися в суперечність з призначенням цих прав, усупереч правилам співжиття і моральним принципам суспільства. Ухилення від виконання батьківських обов'язків і є саме такий випадок, коли держава не може забезпечити вимоги батька, матері про надання їм утримання від своїх дочки, сина. Крім того, одним з важливих завдань сімейного законодавства є «утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї» (ч. 2 ст. 1 СК). Цілком природно, що задоволення вимог батька, матері, які в минулому ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків,
суперечило 6 тій задачі, моральним засадам суспільства.
Під ухиленням від виконання батьківських обов'язків слід розуміти винне невиконання батьком, матір'ю свого обов'язку з утримання і виховання дітей, тобто коли вони усвідомлювали свої батьківські обов'язки, мали можливість їх виконувати, але
умисно не вчиняли щодо цього певних дій.
Способи ухилення від сплати аліментів можуть бути різні, це:
а) приховування свого місця проживання і місця роботи;
б) переховування шляхом частої переміни місця проживання і роботи;
в) тривале ухилення від суспільно-корисної праці;
г) бродяжництво тощо.
Доказом злісного ухиляння є:
а) звернення батька, з яким проживає дитина, до суду про стягнення аліментів (це
свідчить про те, що батько добровільно не надає дитині утримання);
б) розшук стягувачем, органами міліції як особу, яка переховує своє місце проживання;
в) кримінальні покарання за злісне ухилення від сплати аліментів (вирок суду)
тощо.
Батько, мати з незалежних від них причин можуть протягом тривалого часу не брати участі у вихованні й утриманні дитини.
Такими причинами можуть бути: тяжке хронічне захворювання, довготривале від-рядження, знаходження у полоні, приховування на тривалий час одним з батьків дитини, контрабандне вивезення дитини за кордон тощо.
У цих випадках повнолітні дочка, син несуть обов'язок з утримання батьків за на-явності умов, передбачених статтею 202 СК.
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання не-працездатних батьків відповідно до ст. 165 КК України карається штрафом, виправними роботами або обмеженням волі до 2 років.
З приводу застосування в судовій практиці ст. 202И 204 СК Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» в п. 20 дав судам таке роз'яснення: «Роз'яснити судам, що обов'язок неповнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них».
Таким чином, від таких доказів, які нададуть сторони (ст. 60 ЦПК) і, зокрема, відповідачі, а також суд на прохання відповідачів про стягнення аліментів на не-працездатних батька, матері, залежить доля позову, а отже, і рішення суду у справі. Способи злісного ухилення від утримання дітей і докази цього зазначені вище.
Абзац другий ст. 204 СК надає суду право за особливих обставин як виняток присудити з дочки, сина аліменти на непрацездатних батьків, хоча вони злісно ухилялися від їх утримання Які це виняткові випадки, законодавець не указує, але слід розуміти, що це тяжка хронічна хвороба батьків, немічність, відсутність допомоги з боку родичів, мізерна пенсія і не стягнення в таких випадках аліментів може призвести до небажаних наслідків. Але при цьому дочка, син повинні бути спроможними надати таку матеріальну допомогу. Наприклад, син є президентом багатої фірми, банку, а в цей час біологічний батько, мати помирають від голоду. Мораль нашого суспільства таку ситуацію не сприйме як нормальну.
Але в той же час законодавець стягнення в таких випадках обмежує строком З роки. Тому в резолютивній частині при стягненні аліментів суд зобов'язаний указати кінцеву дату стягнення аліментів. Це дасть можливість судовому виконавцю проконтролювати час припинення стягнення аліментів. Для цього не потрібний ніякий вольовий документ. Державний виконавець своїм листом відкликає виконавчий лист, а якщо аліменти стягуються за місцем роботи платника аліментів, то особа, яка нараховує аліменти, сама припиняє їх нарахування. За несвоєчасне припинення нарахування ця особа несе відповідальність.