1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, Що мають істотне значення.
3. Виключено.
Комментарий:
Стаття 220 СК містить дві раніше діючі статті Кодексу про шлюб та сім'ю (107,
108).
З урахуванням того, що усиновлення являє собою одну з форм сімейного виховання, бажано, щоб обоє з подружжя одночасно усиновлювали дитину, щоб у свідоцтві про народження усиновлюваної дитини батьками були записані обоє з подружжя, У разі незгоди другого з подружжя на усиновлення дитини не буде досягнута ціль, передбачена усиновленням — створення дитині сприятливих умов виховання в сім'ї, а негативне відношення другого з подружжя до усиновлення безспірно не зможе не позначитися на нормальних умовах виховання усиновленого. Тому закон і передбачає, що усиновлення дитини одним з подружжя можливе, але за умови, що другий з подружжя не заперечує проти цього, тобто допускається законом таке усиновлення і якщо один з подружжя, який не бажає бути усиновлювачем, батьком чи матір'ю дитини, дасть письмову згоду, засвідчену нотаріально, на усиновлення дитини другим із подружжя, то таке усиновлення відбувається.
Той з подружжя, який не бажає бути усиновлювачем, не створює для себе прав {.обов'язків, які передбачені для усиновлювачів, а може бути дядьком, вітчимом, мачухою. І в той же час і усиновлена дитина другим з подружжя не несе ніяких прав і обов'язків щодо особи, яка не забажала її усиновити. У такий спосіб усиновлена дитина все рівно залишається жити в неповній сім'ї (у неї відсутні або мати, або батько).
Нотаріальне засвідчення згоди другого з подружжя на усиновлення оформляється нотаріусом за правилами ст. 36 Закону України «Про нотаріат» (МЬ 3425-ХІІ) й Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України >& 20/5, пунктом 260.
Нотаріально засвідчена згода на усиновлення передається органу опіки та піклування, І а той разом з висновком про можливість усиновлення передає суду. Відсутні засвідчення нотаріусом згоди на усиновлення є підставою для визнання усиновлення недійсним (ч. 4 ст. 236 СК).
Відповідно до ч. 2 ст. 220 СК усиновлення може бути проведено без згоди другого з подружжя, якщо:
а) другий з подружжя визнаний судом у встановленому порядку безвісно відсутнім,
оскільки його згоди на усиновлення отримати фізично неможливо. На підтвердження
того, що другий із подружжя усиновлювача визнаний безвісно відсутнім, суду надається копія рішення суду про визнання його безвісно відсутнім за правилами ст. 43
ЦК і ст. 246 - 250 ЦПК України;
б) другий з подружжя визнаний недієздатним в установленому порядку внаслідок
хронічного і стійкого психічного розладу здоров'я. А оскільки він не має права вчиняти будь-які правочини і сам потребує опіки (ст. 41 ЦК), то така особа не має права
давати згоду на усиновлення. Доказом про визнання цієї особи недієздатною є рішення
суду, постановлене за правилами ст. 39 ЦК, ст. 236 — 241 ЦПК України.
Ці документи (рішення суду) разом з іншими матеріалами орган опіки та піклування або заявник надають суду при поданні позовної заяви;
в) за наявності інших обставин, що мають істотне значення (зокрема, у випадках
позбавлення батьківських прав того з батьків, хто повинен буде дати згоду на усиновлення, якщо ці права не були поновлені, знаходження тривалий час (роками)
на лікуванні в психоневрологічному або наркологічному диспансері, в результаті чого
тривалий час ця особа не бере участі у вихованні і утриманці дитиня, а недієздатним
не визнаний в установленому законом порядку, самі подружжя шлюб розірвали офіційно або проживають тривалий час окремо тощо).
Такі заперечення другого із подружжя не є перешкодою до звернення до суду про усиновлення, оскільки вони носять оспорюваний характер, а це означає, що суд може взяти до уваги, а може відкинути ці заперечення, якщо буде встановлено, що вони недоведені і суперечать інтересам дитини, яка, наприклад, тривалий час виховується в сім'ї з новим чоловіком матері цієї дитини і вона його вважає своїм батьком.
При всиновлюванні дитини самотньою матір'ю, батьком необхідно тільки їх згода. Оскільки батько дитини відсутній, оскільки дитина народжена поза шлюбом, батько дитини також може виховувати дитину, оскільки мати дитини при її народженні від-мовилася від неї, кинула її, тобто була невідома.