1. Особа, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

32і 1 Кодексу про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української PCP 1926 p., а саме: «Особи, які взяли до себе дітей на постійне виховання з утриманням, в разі відмови від виховання зобов'язані сплачувати аліменти неповнолітнім або нужденним непрацездатним повнолітнім дітям; а) якщо померли батьки цих дітей; б) якщо батьки через хворобу або з іншої причини не можуть утримувати своїх дітей».

Таким чином, ці статті як виникнення аліментного зобов'язання мають на увазі факт прийняття і поселення дітей на постійне спільне проживання, виховання і утримання, фактичне виховання дітей, яке здійснюється без усиновлення або оформлення опіки і піклування. Особи, які взяли до себе на постійне спільне проживання і виховання, утримання, називаються «фактичними вихователями», а діти, прийняті і поселені до фактичних вихователів, — вихованцями.

У цьому випадку підставою виникнення прав і обов'язків з обоюдного утримання (ст. 269, 271 СК) виступає не споріднення або «свояцтво» (ст. 268 СК), а юридичний факт — спільне постійне проживання, виховання і утримання.

Аліментні зобов'язання «фактичного вихователя» щодо свого вихованця виникає в тому випадку, якщо вихователь, який раніше прийняв дитину, у подальшому відмовився її утримувати, у той час як вихованець продовжує потребувати матеріальної допомоги, яку він не може одержувати, оскільки відсутні батьки.

Фактичне виховання зажди пов'язано з наміром виховувати і утримувати дитину по-стійно, постійно з нею проживати однією сім'єю. У зв'язку з чим неможливо пред'являти вимогу на підставі ст. 269 СК, якщо дитина знаходилася лише тимчасово в іншої особи на вихованні й утримання (у зв'язку з від'їздом батьків, їхньої хвороби, до призначення опіки чи піклування, до оформлення усиновлення тощо). Фактичне виховання тому і називається фактичним, що особа добровільно приймає не себе функції вихователя і утриманця дитини, не будучи до цього зобов'язана юридично, згідно із законом. Між тим, як вбачається, факт добровільного прийняття на себе обов'язків «фактичного вихователя» породжує при певних умовах, указаних у ст. 269 СК, відповідні юридичні наслідки.

Узяття дитини в свою сім'ю на виховання і утримання є таким вольовим усвідомленим актом, який повинен бути підтверджений відповідними доказами. Цей факт породжує істотні юридичні наслідки — аліментні зобов'язання. У зв'язку з цим суд повинен ретельно перевіряти, була чи ні дитина в дійсності прийнята в сім'ю на постійне проживання, виховання і утримання. Це головне питання, яке суд повинен установити, виходячи з конкретних обставин справи, не пов'язуючи цей факт з яким-небудь формальним моментом.

Для застосування ст. 269 СК юридично байдуже, ким є фактичний вихователь — стороння особа (друг загиблих батьків, сусід), далекий родич (тітка, дядько, двоюрідні брат, сестра) тощо.

У тому випадку, якщо у дитини є батько або мати, дід або баба, повнолітні сестра або брат, хоча 6 вони і не мали змоги виховувати і утримувати дитину, «фактичний вихователь» цієї дитини не може бути примушений платити аліменти, якщо відмовиться від її виховання і утримання.

Статтею 269 СК передбачено, що стягнення аліментів з «фактичного вихователя> може мати місце за умови, що він може надавати матеріальну допомогу. У зв'язку з цим суд повинен при розгляді позову про стягнення аліментів з'ясувати матеріальний і сімейний стан аліментнозобов'язаної особи, достатньо у неї коштів для виплати

аліментів і щоб самій не залишитися нужденною в сторонній допомозі.

У названій статті відсутнє застереження про те, потребує вихованець у зв'язку зі своїм матеріальним становищем матеріальної допомоги від «фактичного вихователя». На сьогодні, час міліонерів, власників заводів, фабрик, тисяч гектарів землі, на випадок їх загибелі їх діти спадкують ці гроші, майно, землі, а вихователь має мізерну пенсію. Якщо не враховувати забезпеченість вихованця, то за ст. 269 СК із пенсії фактичного вихователя необхідно в обов'язковому порядку стягнути аліменти на утримання дитини-міліонера.

Цей пробіл у законодавстві необхідно ліквідувати шляхом унесення зміни до статті.

Обов'язок, передбачений ст. 269 СК про стягнення аліментів із фактичних вихователів не поширюється на опікунів, піклувальників, на осіб, які прийняли до себе для спільного проживання, виховання дитину за договором з органом опіки та піклування (прийомна сім'я, патронат, дитячий будинок сімейного типу).

Обов'язок «фактичного вихователя» припиняється у разі прийняття дитини в іншу Сім'ю, а також з настанням повноліття дитини.