Зростання курсу валюти сам по собі не є підставою для розірвання кредитного договору
На сьогоднішній день найбільш проблематичними залишаються суперечки розірвання кредитних договорів або визнання їх недійсними. Основна хвиля таких спорів припала, звичайно ж, на 2009 рік, коли курс іноземної валюти, головним чином долара США, по відношенню до національної валюти різко виріс. Однак позовних заяв щодо таких спорів вистачає і на сьогоднішній день. Практика розгляду таких спорів досить різноманітна. В основному місцеві суди і суди апеляційної інстанції приймали і приймають сторону позичальника, переймаючись переважно тим, що позичальникові нічим платити, а про ризики за кредитним договором нічого відомо не було і позичальник навіть припустити не міг, що, по-суті, за кредитним договором доведеться платити практично в два рази більше.
Перше, що потрібно знати, це те, що сам по собі зростання курсу валюти - валюти кредиту, за загальним правилом, не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки позичальник в момент укладення договору може і повинен був передбачити зміни курсу гривні до іноземної валюти (наприклад, курс долара США змінювався багато разів за останні 10 років). Крім того, у позичальника є вибір, в якій валюті йому взяти кредит. І якщо позичальника «бентежить» кредит у валюті, він може взяти гривневий кредит (кредит у національній валюті).
На банки законодавством покладено обов'язок попередити позичальника про те, що валютні ризики за договором несе позичальник
Зокрема, такої позиції дотримувався ЗСУ в суперечці між приватним підприємцем і банком. Суть спору зводилася до наступного. Банк і клієнт-позичальник уклали кредитний договір на суму, майже еквівалентну 500000 $. Після того як клієнт зрозумів, що більше не може платити по кредиту, він звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України, обгрунтовуючи свою вимогу тим, що змінилися істотні обставини, а саме: виріс курс долара по відношенню до гривні, що спричинило здорожчання кредитного ресурсу. Суди першої та апеляційної інстанції визнали аргументи позивача достатніми і задовольнили позовні вимоги. Однак ВСУ не перейнявся такою аргументацією і вказав на те, що суди прийняли рішення з порушенням ст. ст. 60, 212 - 214 ЦПК України, не прийнявши аргументів банку про те, що позичальникові в момент укладання кредитного договору були роз'яснені всі ризики, які він може понести в ході виконання зобов'язань за цим договором, в тому числі і ризики, пов'язані з коливанням курсу валют .
Обов'язок попередити споживача про те, що валютні ризики за договором несе споживач (позичальник) у випадку, якщо кредит видається у валюті, для банків (фінустанов) встановлена ??п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Більше того, ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» зобов'язує кредитора перед укладенням кредитного договору роз'яснити позичальникові, які ризики можуть виникнути у позичальника за кредитним договором.
У зв'язку з тим що дана справа була направлена ??ЗСУ на новий розгляд, позивачу, пославшись в позові на ст. 652 ЦК України, необхідно буде довести наступне:
- Те, що сторони в момент укладення договору були впевнені, що зміна обставин не настане (проте при зміні договору посилання на істотну зміну обставин можлива, тільки якщо сторони спочатку визначили ці обставини в договорі);
- Наявність 4 умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України щодо стосунків по даному кредитному договору.
Виходячи з вищевказаного та враховуючи те, що поняття «істотна зміна обставин» є все ж оцінним, позивачам потрібно пам'ятати наступне. Зміна обставин буде вважатися тільки тоді істотним, коли ці обставини змінилися настільки, що якби сторони могли передбачити такий результат (така зміна), то вони б ніколи і ні за що не уклали відповідний кредитний договір.
ВИСНОВОК:
Зростання курсу валюти сам по собі не може бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки, виходячи з динаміки зміни курсу валют (з моменту введення в обіг гривні і її девальвацію), можна передбачити, що курс не є стабільним. Крім того, у позичальника є право взяти кредит у національній валюті, у разі якщо він не готовий нести валютні ризики. Тому така підстава для розірвання кредитного договору, як «змінилися істотні обставини, а саме виріс курс валюти», суд не визнає обгрунтованим.