Правила гри для учасників ринку рейтингових послуг можуть підкоригувати

Розроблений Наталією Доценко-Білоус законопроект «Про державне регулювання ринку рейтингових послуг в Україні» зареєстрований у Верховній Раді України (№ 7041) і рекомендований до прийняття в першому читанні

Для цілей приведення законодавства України у сфері рейтингування до стандартів і положенням європейського законодавства Наталія Доценко-Білоус, адвокат ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» розробила законопроект «Про державне регулювання ринку рейтингових послуг в Україні». Станом на сьогоднішній день продовжує діяти частина 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 15 грудня 2005 року № 3201-IV, яка зобов'язує Кабінет Міністрів розробити і подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про національний рейтингуванні в Україні. Однак, незважаючи на існування даного законодавчого припису, законопроекту про національний рейтингуванні в Україні за чотири роки так і не з'явилося.

Базові положення, які пропонується включити в законопроект, зводяться до наступного:

- Скасування обов'язкового рейтингування боргових зобов'язань;

- Спрощення процедури отримання рейтинговими агентствами статусу уповноваженого рейтингового агентства за допомогою скасування конкурсної процедури;

- Регламентація відповідальності уповноважених рейтингових агентств і визнаних міжнародних рейтингових агентств;

- Визначення порядку надання послуг з присвоєння та оновлення кредитних рейтингів боргових зобов'язань, цінних паперів і суб'єктів.

Скасування обов'язкового рейтингування боргових зобов'язань - один з ключових моментів законопроекту

Починаючи з 2004 року в Україні починає формуватися законодавство, що регулює питання присвоєння кредитних рейтингів боргових інструментах та суб'єктам господарювання. Нормативно-правовим стартом у питаннях рейтингування можна вважати розпорядження КМУ від 1 квітня 2004 року № 208-р, яким було затверджено Концепцію створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання. Через півтора року відбувається часткова систематизація питань рейтингування в одній єдиній статті закону - статті 41 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів». Згодом ми могли спостерігати формування підзаконної нормативної бази у сфері рейтингування - рішення ДКЦПФР:

- «Про затвердження Правил визначення уповноваженим рейтинговим агентством рейтингової оцінки за Національною рейтинговою шкалою» від 21.05.2007 № 1042;

- «Про затвердження переліку міжнародних рейтингових агентств, визнаних Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку» від 22.02.2006 № 198;

- «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств та видачі Свідоцтв про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств» від 23.06.2006 № 444;

- «Про затвердження Порядку надання уповноваженими рейтинговими агентствами інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 19.09.2006 № 855 і т. д.

Унікальністю процесу еволюціонування українського законодавства у сфері рейтингування можна вважати непослідовність і в деякому сенсі навіть суперечливість нормотворчості, яскраво позначилася в рішенні ДКЦПФР від 16 жовтня 2009 року № 1057. Згадане рішення спрямоване на заміну «обов'язки» емітентів облігацій в частині надання звітів про присвоєння кредитних рейтингів на їх «право», незважаючи на положення статті 41 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», що передбачають обов'язкове рейтингування відкритих випусків облігацій.

Хоча Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» говорить про обов'язкове рейтингування відкритих випусків облігацій, - ДКЦПФР вважає інакше

На тлі суперечливого нормотворчості останнім часом спостерігається і тенденція в частині виключення / скасування спеціального законодавчого регулювання питань рейтингування, про що свідчать останні законодавчі ініціативи - законопроект КМУ № 5523 від 18.01.2010, законопроект народного депутата України І. В. Лисова № 5288 від 29.10 .2009.

У зв'язку з таким підходом до питань рейтингування виникає закономірне питання - до чого призведе скасування спеціального законодавчого (нормативно-правового) регулювання діяльності з надання рейтингових послуг і чи відповідає це практиці країн Європейського союзу, до стандартів яких ми намагаємося привести наше законодавство?

Якщо ми здійснимо екскурс в європейське законодавство, що регулює застосування кредитних рейтингів і діяльність рейтингових агентств, то ми побачимо цілком сформоване системне законодавство, що включає:

• базові положення - Положення про діяльність рейтингових агентств, затверджене Європейським парламентом та Радою Міністрів, що набула чинності з грудня 2009 року;

• спеціальні профільні директиви - Директива 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради (рейтингування в діяльності кредитних установ); Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради (рейтингування в діяльності інвестиційних компаній); Директива Ради 73/239/ЕС, Директива 2002/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради (рейтингування в сфері страхування); Директива 2009/ХХ/ЕС Європейського Парламенту та Ради (рейтингування в сфері інститутів спільного інвестування); Директива 2003/41/ЕС Європейського Парламенту та Ради (рейтингування в сфері пенсійних фондів);

• Кодекс фундаментальних положень діяльності рейтингових агентств, затверджений Технічним комітетом Міжнародної організації регуляторів фондового ринку, застосовуваний на добровільній основі.