Одним з основних соціально-економічних прав, закріплених у міжнародних правових актах і в Конституції України, є право на працю.
У Загальній декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (ст.23) закріплюється, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безра-ботіци, на рівну оплату за рівну працю, на справедливу і удов-летворітельное винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї.
У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966, підкреслюється, що держави визнають право на працю, що включає право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується (ст.6).
У відповідності зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на працю насамперед означає свободу праці, а також право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти і суспільними потребами.
Зміст права на працю включає в себе такі основні на-правління:
- Можливість отримати роботу і вступити в трудові правовідносини носіння з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності та форми господарської діяльності або з фізичною особою;
- Можливість отримання підходящої роботи, тобто отримання роботи за своєю професією, спеціальністю, кваліфікацією з оплатою праці залежно від виконаної роботи, але не нижче встановленого державою мінімуму;
- Можливість вільно вибирати рід занять, вільно обирати професію, спеціальність, посаду. Громадянин може реалізувати конституційне право на працю шляхом укладення трудового договору з власником (або уповноваженою ним органом) на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою або займатися творчою, підприємницькою або іншою діяльністю (наприклад, бути письменником, художником, приватним нотаріусом, адвокатом і т. д.);
- Можливість реалізувати свої здібності до праці в безпечних для здоров'я умовах праці;
- Можливість у відповідності з законодавством при вивільнення, безробіттю отримати від державної служби зайнятості необхідну допомогу у працевлаштуванні та мате-ріальну підтримку на період пошуку підходящої роботи;
- Можливість вимагати відновлення порушеного права на працю як при прийомі на роботу, так і при переведенні на іншу роботу і при звільненні.
Право на працю мають всі працездатні громадяни, які досягли віку 16 років (а у виняткових випадках - з 15 років).