У юридичній науці визначення джерел права як факторів його формування пов'язане з поняттям права в матеріальному сенсі. У зв'язку з викладеним, юристи під джерелом права в матеріальному сенсі мають на увазі матеріальні умови життя суспільства, панівний тип виробничих відносин і відкидають міркування про те, що державна влада довільно творить право.
Термін «джерело права» вживається і для позначення нормативно-правових актів, в яких закріплені норми трудового права.
Іноді під джерелом права розуміють деякі матеріали, документи, за якими можна ознайомитися з змістом права. У цьому сенсі термін «джерело права» означає джерело відомостей, джерело знань про право. Але, природно, такі джерела не відносяться до чинників, що обумовлює виникнення правових норм.
Трудове право формується з значної кількості правових норм, що містяться в законах, постановах Верховної Ради, указах Президента, постановах Кабінету Міністрів, всіляких відомчих і локальних нормативних актах. Джерела трудового права досить різноманітні, їх класифікація може бути проведена за різними критеріями: по органу, їх видаючому (Верховна Рада приймає закони і постанови,
Президент видає укази і розпорядження, Кабінет Міністрів - по-становлення і розпорядження, міністерства і відомства - накази та інструкції, трудові колективи беруть локальні нормативні акти і т. д.); за силою нормативного впливу (закони, підзаконні акти, локальні нормативні акти) ; за змістом. Одні акти дозволяють сторонам врегулювати взаємовідносини угодою сторін, інші - не допускають ніяких відступів від волі законодавця. Така різноманітність актів обумовлено особливостями і властивостями праці. Праця - це не всяка діяльність, це не просто витрати мускульної і розумової енергії, а насамперед цілеспрямована суспільно-корисна діяльність людей. Умови праці в різних сферах економіки відрізняються особливостями. Праця протікає в різних географічних і кліматичних умовах. Різні суб'єкти трудової діяльності наділені різним правовим статусом.
Всі нормативні акти в різній мірі визначають поведінку людей в процесі праці і регулюють суспільні відносини, що становлять предмет трудового права.
Отже, під джерелом права, з одного боку, слід розуміти правотворящую силу, созидающую дане явище, а з іншого боку - правові акти, в яких виражені норми права, тобто підсумок нормотворчої діяльності компетентних органів. Нормативні акти - це результат того, що вже відбулося, що реально існує. У багатьох літературних джерелах термін «джерела права» і нормативні акти вживають як синоніми.
Велике значення для регулювання трудових прав працівників, умов їх праці і відпочинку, діяльності трудових колективів та їхніх повноважних представників мають акти міжнародних організацій і в першу чергу Міжнародної Організації Праці. В Україні в даний час діє близько 60 конвенцій МОП, що складають невід'ємну частину нормативно-правових актів.
Особливістю джерел трудового права є локальні нормативні акти (колективні договори, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про оплату праці, про преміювання, які можуть прийматися як окремо, так і в якості додатку до колективних договорів), які приймаються на підприємствах, в установах, організаціях .
Отже, вся система норм трудового права характеризується наявністю:
- Загального та спеціального законодавства;
- Централізованого законодавства і локальних актів;
- Великої групи нормативно-правових актів, що видаються Міністерством праці та соціальної політики;
- Нормативно-правових актів, що приймаються з урахуванням думки профспілкових органів.
Проекти законів, що стосуються соціально-економічних відносин, подаються відповідними органами виконавчої влади з урахуванням пропозицій всеукраїнських профспілок, їх об'єднань.
Проекти нормативно-правових актів, що стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок, об'єднань профспілок.
Профспілки, їх об'єднання мають право вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи і відповідним органам державної влади про прийняття або внесення змін до законів та інші нормативно-правові акти, що стосуються соціально-трудової сфери.
Важливу роль в правопонимании і правозастосуванні грають рішення Конституційного Суду та керівні постанови Пленуму Верховного Суду України. Хоча вони не є нормативними актами в прямому сенсі, але в них містяться правоположе-ня, які можна вважати джерелом права.