Після проголошення незалежності України Пленум Верховного Суду України як найвищого органу правосуддя держави став діяти активніше і плідніше. В останні роки Пленум Верховного Суду прийняв кілька найважливіших постанов-
леніі, що мають важливе значення для розгляду трудових спорів: «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 9 листопада 1992 року № 9, «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 № 14, «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року № 9, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13.
Ці постанови Пленуму відрізняються конкретністю, глибоким аналізом дозволених проблем, законністю. ' Питання про значення судової практики, в тому числі постанов Пленуму Верховного Суду України, займає важливе місце в юридичній науці, оскільки практика являє собою правозастосовний процес. Багато положення, вироблені судовою практикою, впливають на процес створення нових норм і вдосконалення чинного законодавства, бо вони згодом сприймаються законодавцем і формулюються у вигляді норм права. Значення судової практики полягає і в тому, що в ході юрисдикційних-ної діяльності судів перевіряється ефективність законодавства, оголюється невідповідність окремих норм зміненим потребам життя, розкриваються прогалини в законодавстві. Тим самим судова практика сигналізує про відставання права від суспільного розвитку, оскільки норми права кілька інертніші, ніж сама судова практика.
Суди в процесі розгляду конкретних ситуацій виробляють положення, які роз'яснюють норми закону, сприяють правильному його застосуванню. І хоча суди, вирішуючи справу, не створюють нового закону, проте вони його конкретизують і саме конкретизують роз'яснення мають важливе значення для забезпечення правильного розгляду справ та однаковості. Такі роз'яснення необхідні. Застосування права - це не просте поширення юридичних норм на ті чи інші фактичні обставини, це творчий процес. Нормам права властивий абстрактний характер, але реалізуються вони стосовно до конкретних ситуацій. Тому в ході такої реалізації виникає необхідність конкретизувати ті чи інші змістовні норми права, виражені в абстрактній формі, і таким чином наблизити їх до конкретних ситуацій.
Судова практика виробляє, викристалізує деякі нові правоположения, які не є нормами права, але можуть враховуватися судами при розгляді однорідних справ. Такий «прецедент» не має нічого спільного з прецедентним правом, до якого право України ставиться негативно.
Отже, постанови Пленуму Верховного Суду України не є нормативними актами. Вони роз'яснюють порядок застосування закону і забезпечують єдність його застосування. Крім того, Пленум Верховного Суду виробляє правоположения, що конкретизують, роз'яснюють умови правильного застосування закону. Слід відрізняти норми права від зазначених правоположе-ний. Правоположенія роз'яснювального характеру взагалі не можуть застосовуватися самостійно у відриві від правової норми, а норми права можуть діяти самостійно без всяких допоміжних правоположеній.