Колективні договори укладаються на всіх підприємствах, в установах, організаціях, що використовують працю найманих працівників та мають статус юридичної особи, незалежно від форми власності і господарювання, а також від кількості працюючих. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів (ст.2 Закону «Про колективні договори і угоди»).
Поняття найманого працівника наведено в статті 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»: Найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі, організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю. Тут доречне запитання: чи зобов'язаний власник або уповноважений ним орган укладати колективний договір або це його право?
Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу колективний договір повинен укладатися на всіх підприємствах, які використовують найману працю. Таким чином, законодавство передбачає обов'язковість укладення колективного договору.
На жаль, як свідчить Національна служба по-среднічества і примирення (НСПП), створена відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та Указом Президента України «Про створення Національної служби посередництва і примирення» від 17 листопада 1988 р. № 1258/98, в Україні колективними договорами в 1999 році не було охоплено понад 5 млн найманих работніков1, а на 1 квітня 2002 року чисельність працівників, охоплених колдоговорами, зменшилася на 0,2% 2.
А як бути, якщо жодна зі сторін не виявляє ініціативи в переговорах про укладення колективного договору? З урахуванням того, що застосування Закону «Про колективні договори і угоди» викликає велику кількість звернень за роз'ясненнями тих чи інших положень, фахівці з питань соціального партнерства та колективних угод Міністерства праці та соціальної політики і Федерація прав профспілок України дали таку відповідь: «Якщо ініціативу про проведення переговорів і укладенні колективного договору не проявив орган, що представляє інтереси трудового колективу, її повинна проявити інша сторона, тобто власник або уповноважений ним орган (особа) ».1
Колективний договір укладається і в бюджетних установах. Вони є юридичними особами і використовують працю найманих працівників. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У зв'язку з тим що конкретні розміри тарифних ставок, посадових окладів встановлюються централізовано, вони не можуть бути предметом переговорів. Всі інші питання сфери трудових і соціально-економічних інтересів в межах компетенції сторін та фінансових можливостей установ, організацій можуть бути предметом переговорів при укладенні колективного договору. На практиці виникають питання про те, чи слід укладати колективний договір в установах, організаціях, де працюють державні службовці. Норми трудового права поширюються на державних службовців в частині, що не суперечить Закону «Про державну службу». Умови праці та оплати державних службовців встановлюються законодавством і іншими нормативно-правовими актами. А тому, на думку головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України, якщо в цих органах і буде укладатися колективний договір, він матиме формальний характер.2
На нашу думку, колективний договір може укладатися і в цих установах, бо державні службовці є в більшості своїй найманими працівниками. Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та його апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. З одного боку, їм притаманні деякі риси найманих працівників, з іншого - їх статус має особливості. Вони не мають права оголошувати страйки, вони повинні забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції. Між державними службовцями та керівниками існують відносини по вертикалі, тобто субординації, а не координації. Але в колективному договорі, де працюють, наприклад, державними службовцями жінки, які мають малолітніх дітей, можна встановлювати пільги і переваги, як і іншим жінкам, що працюють на інших підприємствах і які не є державними службовцями. Крім того, в цих колективах, поряд з держслужбовцями, працює велика кількість осіб, які не є держслужбовцями, а тому колективний договір у цих закладах має полягати.
Колективний договір укладається і у вищих навчальних закладах. П. 13 «Положення про державних вищих навчальних закладах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1071, передбачає, що взаємні зобов'язання керівництва вищого навчального закладу та профспілкового комітету або іншого уповноваженого трудовим колективом органу працівників вищого навчального закладу в частині забезпечення прав, безпечних умов, виконання зобов'язань регулюються колективним договором, який розробляється і полягає згідно з чинним законодательству.1
У ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» також пре-чено, що ректор спільно з профспілковими організаціями подає на затвердження вищому органу громадського самоврядування колективний договір, а після затвердження підписує его.2
Якщо у виробничих колективах колективні договори укладалися ще в шістдесяті роки, то в навчальних закладах колдоговір - це відносно нова форма регулювання умов праці та оплати. Перші колективні договори були укладені ще в 1990 році, а з 1993 року вони стали полягати в більшості навчальних закладів. Накопичений досвід та аналіз їх змісту свідчить про те, що, завдяки колективним договорам, працівники вищих навчальних закладів отримують пільги: додаткові відпустки, вихідні дні, грошові виплати у зв'язку з скрутним становищем, в якому опиняються працівники і т. д. Підтвердженням тому, що колдоговір повинен укладатися і в бюджетних установах та організаціях, є положення ст. 13 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої оплата праці установи, організації, що фінансуються з бюджету, здійснюється на основі законодавчих та інших нормативних актів України, Генерального, галузевих, ре-гіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних коштів. Вдало складені колективні договори у вищих навчальних закладах сприяють запобіганню страйків.