При укладенні колективного договору перш за все слід керуватися Законом України від 1 липня 1993 р. «Про колективні договори і угоди», який розроблено з урахуванням міжнародних норм, конвенцій і рекомендацій МОП, міжнародного досвіду та особливостей економічного розвитку і соціального стану суспільства. Цей Закон регулює сферу і порядок укладення колективних договорів, визначає зміст, порядок їх прийняття і реєстрації.
При укладенні колективного договору слід враховувати також:
- Господарський кодекс України;
- Закон України «Про оплату праці»;
- Закон України «Про охорону праці»;
- Закон України «Про державні нагороди»;
- Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Обов'язковими при укладенні трудового договору є і положення, передбачені в регіональних, галузевих і генеральних угодах. Так, в Генеральній угоді між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004-2005 роки передбачено, що положення цієї угоди діють безпосередньо і поширюються на підприємства, установи та організації усіх форм власності. Положення цієї угоди є обов'язковими як мінімальні гарантії також для застосування під час ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів, галузевих і регіональних соглашеній.1
Колективний договір містить зобов'язання роботодавця, з одного боку, і трудового колективу, з іншого боку. Ці зобов'язання можуть стосуватися різних проблем розвитку підприємства, установи, організації.
Світовий і вітчизняний досвід свідчить про те, що мно-гочісленние проблеми, пов'язані з умовами праці, можна вирішити шляхом переговорів між роботодавцями та найманими працівниками. Соціальне партнерство і співробітництво сприяють згоди і прогресу.