Перехід до ринкових відносин призводить до того, що частина населення відсторонюється від виробничої діяльності і не має можливості знайти собі роботу. Поява безробіття викликає соціальну напруженість у суспільстві, тому в правовому, соціальному державі питань зайнятості надається велике значення. Європейська соціальна хартія проголошує, що всі працівники мають право на захист у випадках звільнення.
Проблеми зайнятості, принципи державної політики зайнятості населення відображені в конвенціях і рекомендаціях Міжнародної Організації Праці. Так, Конвенція № 122 «Про політику в галузі зайнятості» проголошує в якості головної мети державної діяльності активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості з метою стимулювання економічного зростання і розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі та ліквідації безробіття і неповної зайнятості. Конвенція № 142 «Про професійну орієнтацію та професійної підготовки в галузі розвитку людських ресурсів» (а також відповідні рекомендації: № 87 «Про професійну орієнтацію»; № 117 «Про професійне навчання»; № 122 «Про політику в галузі зайнятості»; N ° 150 «Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів») визначають розвиток всебічної та скоординованої політики і програми професійної орієнтації та професійної підготовки, через державні служби зайнятості. Важливе значення також мають Конвенція «Про безробіття» та відповідні рекомендації: № 1 «Про безробіття»; № 11 * 0 запобіганні безробіттю в сільському господарстві »; № 50 * 0 міжнародному співробітництві в галузі суспільних робіт» та ін
Основним нормативним актом, що регулює правові питання зайнятості в Україні, є Закон України «Про зайнятість населення», який в умовах ринкової економіки та рівноправності різних форм власності закріплює правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Справжній закон визначає зайнятість як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і, як правило, приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою за допомогою проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва. Цей нормативно-правовий акт дає перелік категорій громадян, які віднесені до зайнятого населення, в ньому дається визначення безробітного і підходящої роботи. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зорі-стровані в державній службі зайнятості як шукаючих роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
У разі неможливості надати підходящу роботу, без-робітні може бути запропоновано пройти професійну пе-реподготовку або підвищити свою кваліфікацію. Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);
б) вперше шукають роботу, не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не вимагає професійної підготовки;
в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу (у практиці відомі випадки направлення на роботу осіб на підприємства, які протягом багатьох місяців не працюють, а тому на таких підприємствах не платять заробітну плату .
Відмова від такої пропозиції слід вважати законним);
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як шукають роботу. Реєстрація громадян проводиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а при необхідності - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Закон України «Про зайнятість населення» також закріплює основні принципи державної політики зайнятості, державного-ються гарантії у сфері зайнятості, право громадян на працевлаштування як в Україні, так і за її межами, порядок прийняття програм зайнятості населення, правовий статус Державної служби зайнятості та Державного фонду сприяння зайнятості, порядок організації оплачуваних громадських робіт, встановлює перелік гарантій і компенсацій при втраті роботи.
Крім Закону України «Про зайнятість населення», правове ре-лювання зайнятості здійснюється:
1) іншими законами України (наприклад, Закон України «Про місцеве самоврядування», Закон України * Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні », Закон України« Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту »тощо);
2) указами Президента України (наприклад, Указ Президента України від 19 червня 1993 р. № 221/93 «Про національну програму громадських робіт»; Указ Президента України від 17 жовтня 1997 р. № 1153/97 «Заходи щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків »тощо);
3) постановами Кабінету Міністрів України (наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 № 1090 «Положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників», Постановами Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. № 47 «Положення про державний фонд сприяння зайнятості »та багато ін);
4) наказами та розпорядженнями Міністерства праці та соціальної політики України та інших Міністерств та відомств (наприклад, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 28 вересня 1998 р. «Інструкція про порядок виплати громадянам матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості »тощо);
5) міжнародними договорами та угодами (наприклад, договір між Урядом України та Урядом Литовської Республіки «Про взаємне працевлаштування громадян», договір між Урядом України та Урядом Словацької Республіки «Про взаємне працевлаштування громадян» тощо).