Розвиток науки і техніки, вдосконалення і ускладнення обладнання, впровадження нових технологічних процесів, ком-пьютерізація виробничої діяльності пред'являють до працівни-кам нові вимоги і ставлять перед ними завдання підвищувати свою кваліфікацію. У тих випадках, коли працівник не підвищує свою кваліфікацію, що не освоює нові технології, комп'ютерну техніку і в результаті цього не здатний виконувати покладені на нього обов'язки на належному рівні, можна ставити питання про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. Слід підкреслити, що розірвання трудового договору по даній підставі буде правомірним, якщо працівнику створені нормальні умови для роботи.
Причиною визнання невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі може бути також стан його здоров'я, в результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи.
Таким чином, під невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі слід розуміти його нездатність через недостатньої кваліфікації або стану здоров'я виконувати належним чином доручену роботу.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» по цій підставі можуть бути звільнені працівники тільки в тому випадку, якщо будуть встановлені фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або втрати здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки або виконання їх протипоказано за станом здоров'я або несприятливо для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу . Ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забороняє розривати трудовий договір з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за заклю-чению медико-соціальної експертизи стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню професійних обов'язків, \ г-народжує здоров'ю і безпеці інших осіб , або коли продовження трудової діяльності може призвести до погіршення здоров'я інваліда.
Невідповідність працівника за станом здоров'я має бути підтверджено медичним висновком. Особливо це важливо для працівників, які проходять обов'язковий медичний огляд (водії, работнікіпіщевихблоков, лікувально-профілактичних і дитячих установ, працівники із шкідливими і важкими умовами праці та т. д.).
В основу визнання працівника недостатньо кваліфікованим має бути покладена об'єктивна нездатність працівника систематично виконувати покладену на нього трудовим договором роботу, в незадовільному не з його вини виконанні трудових функцій (невиконанні норм виробітку, в нездатності освоїти складну техніку і т. д.). Невідповідність працівника може підтверджуватися висновком атестаційної комісії (у тих випадках, коли працівники проходять періодичну атестацію). Порядок проведення атестації регулюється законодавством України. Так, державні службовці органів виконавчої влади підлягають атестації на підставі Положення про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922). Атестації підлягають посадові особи Державної податкової служби України (ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»). Порядок проведення атестації даної категорії працівників визначається Головною державною податковою адміністрацією України. Атестація лікарів проводиться відповідно до Положення про порядок проведення атестації лікарів (затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 грудня 1997 р. № 359). На підставі ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» передбачається атестація судових експертів, яка проводиться відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285/7-А «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів». Атестація проводиться і в інших, встановлених законодавством України, випадках.
Атестація проводиться один раз на три-п'ять років. У межах одного міністерства (відомства) періодичність проведення атестації має бути однаковою. Конкретні терміни, графік проведення атестації затверджуються керівником підприємства, установи, організації за погодженням з відповідним профспілковим комітетом і доводиться до відома працівників, які Повинні бути атестовані. Атестаційна комісія, як прави-ло, створюється наказом керівника. Комісія повинна забезпечити об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності аттестуемого. Висновки атестаційної комісії про ділові якості працівника не є обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, носять рекомендаційний характер і підлягають оцінці в сукупності з іншими об'єктивними даними, що свідчать про недостатню кваліфікацію працівника.
Не можна звільнити працівника по цій підставі, якщо у нього від сутствует спеціальну освіту (диплом), крім випадків, коли, відповідно до чинного законодавства України, наявність диплома є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. У тих випадках, коли виконання певної роботи, відповідно до законодавства, допускається тільки після надання спеціального права (водії автомобільного транспорту або електротранспорту і т. д.), то позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника за невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі .
Не можна звільнити по невідповідності через недостатню кваліфікацію працівників, що не мають достатнього досвіду роботи у зв'язку з нетривалістю трудового стажу або через відсутність достатнього досвіду, а також неповнолітніх, так як вони також не володіють достатнім досвідом. Не підлягають звільненню у цій підставі молоді фахівці, поки вони не придбають достатній навик в роботі.
Праця окремих працівників передбачає, що ним може бути довірена державна таємниця.
Громадяни, які мають допуск до державної таємниці, зобов'язані: не допускати розголошення державної таємниці, яка була їм довірено у зв'язку з виконанням службових обов'язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена; виконувати вимоги режиму секретності і дотримуватися інших вимоги законодавства про державну таємницю.
Поняття державної таємниці дано в ст. 1 Закону України «Про державну таємницю». Під державною таємницею розуміється вид секретної інформації, яка охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може принести шкоду національній безпеці України і які визнані державною таємницею і охороняються державою.
Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та яким він необхідний за умовами службової, виробничої, наукової та науково-дослідної діяльності або навчання.
Надання допуску передбачає: можливість роботи ра-ботника з секретною інформацією, його письмове зобов'язання про нерозголошення і т. д.
У разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, працівник може бути звільнений за п.2 ст. 40. При цьому в трудову книжку робиться запис саме цього підстави - скасування допуску до державної таємниці.