Трудовий договір з працівником може бути припинений у разі систематичного невиконання без поважних причин зобов'язаний-ностей, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається за одно-кратне порушення трудової дисципліни. Воно можливе тільки в тому випадку, якщо такі порушення стали систематичними. Систематично порушують трудову дисципліну вважаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову.
Розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП не допускається за відсутності конкретного дисциплінарного проступку, а також у тому випадку, коли за цю провину вже було накладено дисциплінарне або громадське стягнення. Однак допустимо не тільки накладення нового дисциплінарного стягнення, а й звільнення, якщо протиправні дії працівника тривали, незважаючи на накладення стягнення. У зв'язку з цим необхідно знати, що далеко не всі санкції, застосовувані власником або уповноваженим ним органом до порушника трудової дисципліни, відносяться до числа дисциплінарних стягнень. Так, не враховуються в даному випадку такі заходи правового впливу, як повне або часткове позбавлення порушника премій, передбачених системою оплати праці або винагороди за підсумками роботи за рік, перенесення черговості в отриманні житла та інші, оскільки вони не передбачені законодавством про дисциплінарну відповідальність. Не можна вважати дисциплінарним стягненням попередження про неповну службову відповідність або затримку до одного року присвоєння рангу (або призначення на більш високу посаду), оскільки у ст. 14 Закону України «Про державну службу» ці заходи відносяться до заходів дисциплінарного впливу.
Під заходами громадського стягнення слід розуміти стягнення за невиконання трудових обов'язків, застосовані до працівника трудовим колективом (ст. 9 Закону СРСР про трудові колективи), товариським судом, громадськими організаціями відповідно до положень і статутами, які визначають їх діяльність. Беруться до уваги лише ті громадські стягнення, з дня накладення яких до видання наказу (розпорядження) про звільнення минуло не більше одного року, якщо вони, звичайно, не зняті достроково.
Звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України визнається правомірним лише в тому випадку, якщо дисциплінарні та громадські стягнення за передують звільненню проступки були накладені з дотриманням порядку, встановленого законодавством про дисциплінарну відповідальність. Самі по собі випадки порушення трудової дисципліни, раніше допущені працівником, на які своєчасно, у встановленому законом порядку, власник або уповноважений ним орган не реагував, не можуть бути підставою для звільнення.