Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може встановлюватися для керівників, фахівців і працівників, а саме:
- Осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
- Осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- Осіб, які розподіляють час для своєї роботи на свій розсуд.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками стверджують орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.
Перелік конкретних професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, установлюється в колективному договорі. Так, наприклад, Міністерство освіти України за погодженням з ЦК профспілки працівників освіти і науки затвердило 11 березня 1999 «Орієнтовний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем системи Міністерства освіти України, яким може надаватися додаткова відпустка» .1 У цьому списку передбачено широкий круг посад працівників, яким можна встановлювати ненормований робочий день: керівники установ, їх заступники, помічники, керівники структурних підрозділів, головні, провідні та старші фахівці, юрисконсульти, бібліотекарі, зав. канцелярією, касири, табельщики, агенти-експедитори, друкарки і т. д. У цьому списку немає викладачів тому, що їх робочий день вважається нормованим. Їм надається подовжений відпустку 56 календарних днів, і тому їм не може надаватися додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів.