Трудове законодавство зобов'язує власника або уповноваженим ним орган забезпечити нормальні умови праці роботи, необхідні для виконання працівниками встановлених норм виробітку і поставлених перед ними виробничих завдань. Разом з тим інша сторона трудових правовідносин - працівник, відповідно до підпункту "б" пункту 11 Типових правил внутрішнього розпорядку, зобов'язаний підвищувати продуктивність праці, своєчасно і ретельно виконувати роботи за нарядами і завданнями, норми виробітку і нормовані виробничі завдання. Невиконання покладених на сторони трудового договору обов'язків тягне певні наслідки в частині оплати праці.
Так, згідно зі ст. 111 КЗпП України при невиконанні норм ви-ництва не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При цьому місячна заробітна плата не може бути нижче встановленого законодавством мінімуму.
При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи. Якщо ж працівники не виконують норми виробітку зі своєї вини, то оплата їм повинна проводитися за кількістю та якістю виробленої продукції без забезпечення їм мінімальної заробітної плати.