Обмежена матеріальна відповідальність, тобто відповідальність у межах середнього місячного заробітку працівника настає у всіх випадках, якщо немає підстав притягнути працівника до повної матеріальної відповідальності, а також у випадках, передбачених ст. 133 КЗпП України. Законодавством не визначено вичерпний перелік випадків, коли працівник притягується до обмеженої матеріальної відповідальності.
Деякі випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників передбачені в п. 1 ст. 133 КЗпП, відповідно до якого працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також за псування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.
Слід зазначити, що обмежена матеріальна відповідальність у випадках, передбачених п. 1 ст. 133 КЗпП України, настає лише в тих випадках, коли збиток завдається працівником з необережності. Якщо працівник навмисне заподіює шкоду, то він несе повну матеріальну відповідальність згідно з п. 5 ст. 134 КЗпП України. Тому в кожній конкретній ситуації при залученні працівника до матеріальної відповідальності необхідно з'ясувати як предмет посягання, так і форму провини працівника - умисел або необережність.
Відповідно до п. 2 ст. 133 КЗпП України керівники підпри-ємств, установ, організацій та їх заступники, а також ру-ники будь-яких структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, організації, установі заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкрадань, знищення і псування матеріальних чи грошових цінностей.
Якщо посадова особа допустило кілька випадків заподіяння шкоди із зазначених вище підстав або по одному з них, суд має право стягнути у відшкодування збитку за кожен такий випадок грошові суми в межах середнього місячного заробітку винної особи.
Обмежена матеріальна відповідальність за п. 2 ст. 133 КЗпП України настає за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, незалежно від того, які види виплат вироблені і за які порушення. Наприклад, штраф, сплачений за простій вагона, відноситься до зайвих грошових виплат.