Повна матеріальна відповідальність - це відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, організації, установі або фізичній особі (який діє як власника як сторони трудового договору), яку працівники несуть у розмірі прямої дійсної розміру.
Повна матеріальна відповідальність може бути індивідуальною і колективною.
Цей вид відповідальності настає лише у випадках, зазначених у ст. 134 КЗпП України, а саме:
1. Повна матеріальна відповідальність на підставі письмового договору про повну (індивідуальної матеріальної відповідальності) (п. 1 ст. 134 КЗпП України).
Вона настає, коли між працівником і підприємством, організа-цією, установою укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за
незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС 28 грудня 1977 з подальшими доповненнями. Цей перелік в даний час діє на території України.
Крім того, вищеназваним постановою затверджено Типовий договір про індивідуальну матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 135 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися лише з працівниками, що досягли 18-річного віку. З метою захисту інтересів неповнолітніх законодавець закріпив це правило в ст. 1351 КЗпП України.
При недотриманні зазначених умов договір про повну матері-альної відповідальності є недійсним.
Типовий договір передбачає перелік основних прав та обов'язків як працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до нього працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому цінностей і зобов'язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання шкоди; своєчасно повідомляти власнику або уповноваженому ним органу про всі обставини , що загрожують забезпеченню збереження цих цінностей; вести їх облік, складати та подавати в установленому порядку товарно-грошові та інші звіти про їх рух і залишки; брати участь в інвентаризації ввірених матеріальних цінностей.
Таким чином, сам текст договору про повну матеріальну відпові-дальності працівника передбачає його активну поведінку, обов'язок забезпечити збереження ввірених цінностей, право і обов'язок вимагати від власника або уповноваженого ним органу створення нормальних умов роботи.
Працівник несе відповідальність лише за цінності, довірені йому для зберігання або інших цілей. Саме з тієї причини, що майно належним чином ще не було передано, не можна залучати до повної матеріальної відповідальності працівника, неправильно оформив акт приймання товару за кількістю або якістю, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості задовольнити позовні вимоги до постачальника (виробнику).
Зі свого боку, власник (або уповноважений ним ор-ган) - і це має бути зафіксовано в договорі - зобов'язаний створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження ввірених йому цінностей, забезпечити його належним чином обладнаним приміщенням, необхідною документацією, знайомити працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, а також з чинними інструкціями, нормативами і правилами зберігання, приймання, обробки, продажу, відпустки, перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, проводити в установленому порядку їх інвентаризацію. Конкретний зміст обов'язків працівника і власника або уповноваженого ним органу залежить від предмета договору.
Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність складається у двох примірниках, з яких перший знаходиться у власника або уповноваженого ним органу, а другий - у працівника. Дія договору поширюється на весь час роботи з довіреними цінностями.
Не замінюють собою договір про повну матеріальну відповідальність зазначення в наказі про покладання на працівника повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених цінностей та ознайомлення з ним працівника.
2. Повна матеріальна відповідальність за майно та інші цінності, отримані під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 КЗпП України). Коло осіб, яким можуть видаватися доручення на одержання цінностей, законодавчо не визначений.
Згідно п. 2 ст. 134 КЗпП України працівник, який отримав майно та інші цінності під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими супровідним документам, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, що виник в результаті незабезпечення збереження цих цінностей.
Регулювання відносин, що виникають на основі довіреності, порядок видачі разових доручень і відпустки по них товарно-матеріальних цінностей встановлено ст. ст. 244-249 Цивільного кодексу України, а також Інструкцією «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 (зі змінами, внесеними наказом Мінфіну від 19.10 2000 № 253).
Під іншими разовими документами слід вважати накладні та інші документи, передбачені відповідними правилами первинного забезпечення бухгалтерського обліку.
Особливості отримання матеріальних цінностей за разовою довіреністю, а також за іншими разовими документами полягають
в тому, що працівник отримує їх не для зберігання, а, як правило, для здійснення яких-небудь разових операцій (наприклад, отримання товару та його доставка на підприємство).
Разова довіреність або інші разові документи для здійснення операцій з матеріальними цінностями можуть бути видані тільки особам, які працюють в даній організації. Відмова працівника від отримання матеріальних цінностей за разовими документами для здійснення операцій, що не входять в коло його посадових обов'язків, порушенням трудової дисципліни не є, так як покласти повну матеріальну відповідальність на працівни-ка можна тільки з його згоди.
Працівник, який отримав довіреність, підписану керівником, головним бухгалтером підприємства, установи, організації або уповноваженими на те особами, зобов'язаний не пізніше наступного дня після кожного отримання цінностей, незалежно від того, отримані вони за довіреністю повністю або частково, подати до бухгалтерії підприємства документи про виконання доручення та про здачу на склад (у комору) або відповідній матеріально-відповідальній особі отриманих ним цінностей.
Працівник, який отримав матеріальні цінності за довіреністю чи іншому разовим документом, несе відповідальність за втрату отриманих цінностей, за їх нестачу, пошкодження або псування.
3. Повна матеріальна відповідальність у зв'язку з тим, що шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП України).
Повна матеріальна відповідальність по даній підставі настає, перш за все, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки злочину. Поняття злочину міститься в ст. 11 Кримінального кодексу України. Доказом факту вчинення працівником злочинних діянь може служити вирок суду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строку давності або внаслідок акта амністії, а також, якщо провадження у кримінальній справі стосовно працівника припинено у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності, передачею матеріалів у товариський суд, або передачею винного на поруки, або внаслідок зміни обстановки, з інших підстав, передбачених законом. Таким чином, припинення карного де-ла з нереабілітуючих підстав органами попереднього слідства не виключає повну матеріальну відповідальність, так як закон пов'язує її нема з притягненням до кримінальної відповідальності, а з вчиненням діяння, переслідуваного в кримінальному порядку.
Особливістю застосування даної підстави матеріальної відповідальності є те, що зниження розміру підлягає відшкодуванню шкоди не допускається, якщо вона заподіяна злочином, вчиненим з корисливою метою. При залученні до повної матеріальної відповідальності на підставі п. 3 ст. 134 КЗпП України суд має право покласти на підсудних солідарну відповідальність, якщо буде встановлено, що збитки завдано спільними умисними діями кількох працівників.
4. Повна матеріальна відповідальність, пов'язана із заподіянням шкоди працівником, який був у нетверезому стані (п. 4 ст. 134 КЗпП України).
Для притягнення до відповідальності по даній підставі не мають значення професія (спеціальність) працівника, займана ним посада, а також форма провини. У кожному конкретному випадку необхідно довести факт перебування працівника в нетверезому стані, який повинен бути засвідчений належно (укладення відповідного медичного органу, складений акт, показання свідків і т. д.).
5. Повна матеріальна відповідальність, пов'язана із заподіянням шкоди недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, організацією, установою працівникові в користування (п. 5 ст. 134 КЗпП України).
Повна матеріальна відповідальність працівника по цій підставі настає лише у випадках умисного знищення або умисного псування виданих працівникам предметів. При цьому слід мати на увазі, що завдання власника полягає в тому, щоб довести умисел працівника.
Основна відмінність матеріальної відповідальності по даній підставі та матеріальної відповідальності за п. 1 ст. 133 КЗпП України полягає в формі провини. Якщо відповідальність у межах середнього місячного заробітку настає у разі псування або знищення майна за недбалості, то повна - при недостачі, а також при умисному знищенні, умисному псуванні того ж майна.
6. Повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, організації, установі, якщо відповідно до законодавства на працівника покладено така відповідальність (п. 6 ст. 134 КЗпП України).
При залученні працівника до повної матеріальної відповідальності по даній підставі необхідно мати на увазі, що це має бути передбачено спеціальним законом або іншим нормативним актом, а тому в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, за який вид збитку встановлена така відповідальність і чи належить працівник до категорії осіб , що передбачені у відповідному законодавчому акті.
Так, наприклад, відповідно до пункту 30 Порядку ведення касових операцій у національній валюті України (затверджено постановою Правління Національного банку України від 02.02.1995 р. № 21, в редакції постанови від 13.10.1997 р. № 121) на касира покладається повна матеріальна відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.
Така відповідальність в даний час може бути покладена на працівників зв'язку. На підставі Статуту зв'язку працівники органів зв'язку несуть повну матеріальну відповідальність за втрату, пошкодження, затримку будь-яких видів поштових відправлень, що сталися з їх вини.
7. Повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяна
ний не при виконанні трудових обов'язків (п. 7 ст. 134 КЗпП України).
Матеріальну відповідальність у цій підставі несуть працівники, які перебувають у трудових відносинах з даним підприємством, але правопорушення вчинено або у вільний від роботи час, або в робочий час, однак працівник безпосередньо не виконував свої трудові обов'язки, а діяв в своїх власних інтересах. Наприклад, під час використання автомобіля підприємства в особистих цілях працівник скоїв аварію, чим заподіяв шкоду підприємству. У цьому випадку винною особою відшкодовуються збитки в повному обсязі.
8. Повна матеріальна відповідальність посадової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (п. 8 ст. 134 КЗпП України).
Цим пунктом покладається обов'язок відшкодувати заподіяний-ний шкоду підприємству, установі, організації у зв'язку з оп-Латойа незаконно звільненому або незаконно переведеному ра-ботнику часу вимушеного прогулу або часу нижче оплачуваної роботи посадовою особою, за наказом якого було скоєно звільнення або переведення працівника з порушенням трудового законодавства або якщо було затримано виконання рішення суду про поновлення на роботу.
При залученні до повної матеріальної відповідальності по даній підставі форма вини не має значення. Особа, обла-дає правом прийому і звільнення працівників, може умиш-повільно звільнити працівника з порушенням чинного законодавства або порушити закон в силу його незнання. Однак у всіх випадках така посадова особа несе відповідальність перед підприємством, організацією, установою.
9. Законом України «Про внесення змін до статті 41 і 134 Кодексу законів про працю України» від 17 жовтня 2002 року № 184-IV (ВВР, 2002, М ° 47 ст.335) введена матеріальна відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати. Цим Законом ст. 134 КЗпП України доповнено пунктом 9, відповідно до якого керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, винний у несвоєчасній виплаті заро-бітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. Після прийняття цієї норми керівник, винний у порушенні термінів виплати заробітної плати, може залучатися власником або уповноваженим ним органом до повної матеріальної відповідальності. Порушення строків виплати заробітної плати, виплати у зв'язку з цим компенсацій призводить до зменшення доходу підприємства, тобто до реального дійсної шкоди. Цей збиток посадові особи повинні відшкодувати за власний рахунок.
Таким чином власнику або уповноваженому ним органу надаються додаткові умови для підвищення ефективності господарської діяльності та прибутковості підприємства, а головне - забезпечується підвищення рівня захисту конституційного права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.