Законодавство про працю, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, інтереси охорони материнства і дитинства, соціальну роль дітонародження, яку виконує жінка в суспільстві, встановлює додаткові спеціальні пільги та гарантії для працюючих жінок. Це дає підстави для того, щоб сформулювати ще один принцип трудового права - підвищеної охорони праці жінок.
Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (крім деяких нефізичних робіт, або робіт по санітарному та побутовому обслу-живанию). Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені Міністерством охорони здоров'я України (накази № 241 і 256 від 20, 29 грудня 1993 р.).
Маса вантажу при піднятті і переміщенні (до двох разів протягом години при чергуванні з іншою роботою) не повинна перевищувати 10 кг, а при постійному переміщенні протягом робочої зміни - 7 кг.
Законодавство обмежує роботу жінок у нічний час. Відповідно до ст. 175 КЗпП залучення жінок до роботи в нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування для жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, передбачені у першій частині ст. 175 КЗпП, не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.
Особливі норми з охорони праці встановлено для жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Жінкам надаються відпустки по вагітності та пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 - після. У разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей по-слеродовой відпустка становить 70 календарних днів. Працюючим жінкам, які належать до 1-4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської аварії, відпустка надається тривалістю 180 календарних днів (по 90 днів до і після пологів). Відпустка і допомога по вагітності та пологах обчислюється сумарно і надається жінкам у повному обсязі, незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
Право на зазначену допомогу мають всі жінки, які працюють на будь-яких підприємствах, незалежно від форм власності та госпо-вования, а також непрацюючі жінки (у тому числі неповнолітні) відповідно до ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України« Про державну допомогу сім'ям з дітьми », прийнятого Верховною Радою України 2 березня 2001 р.1
Законодавство про працю надає жінкам і інші пільги з метою охорони їхнього здоров'я та створення сприятливих умов для поєднання роботи з народженням і вихованням дітей.
Законодавством передбачено також комплекс правових норм з охорони праці неповнолітніх (осіб, які не досягли 18 років), а також норм з працевлаштування молоді для виробничого навчання та на роботу за фахом.
Неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов користуються додатковими пільгами.
Не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть бути прийняті на роботу (як виняток) особи, які досягли 15 років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, про-професійно-технічних училищ і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час і після досягнення ними 14 - річного віку (за згодою одного з батьків або особи, що його замінює).
Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб у віці до 18 років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або важкими умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з цими роботами, визначається положенням, що затверджується органом з нагляду за охороною праці.
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, понад-урочним робіт і робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджується Міністерством охорони здоров'я за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після перед-ньо медичного огляду.
Нові можливості для поліпшення умов життя і роботи надає молоді Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», прийнятий Верховною Радою України 5 лютого 1993 р.1 (в ред. Від 23 березня 2000 / / Голос України. - 2000. - № 82).
Охорона праці інвалідів та осіб із зниженою працездатністю полягає насамперед у створенні для них сприятливих умов праці, що дає їм можливість за бажанням продовжувати трудову діяльність без шкоди для здоров'я.
Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), на які покладено встановлення інвалідності, визначають для інвалідів умови, характер і види робіт, доступні станом здоров'я (переклад на легку роботу, встановлення неповного робочого дня, звільнення від понаднормових робіт, робіт у нічні зміни і т . п.).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону «Про охорону праці» залучення інваліда до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної ко-місії. (Зміни в ст. 12 внесені Законом України від 25 листопада 2003 р. № 1331-IV. Урядовий кур'єр, ІЗ грудня, 2003 p., № 236).
Відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. Власники (незалежно від форм власності) зобов'язаний створювати безпечні та нешкідливі для здоров'я умови праці, здійснювати заходи, спрямовані на попередження інвалідності, відновлення працездатності інвалідів, правильно здійснювати підбір робочих місць.
Нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) у розмірі не менше 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо працює від 8 до 25 осіб - встановлюється норматив у кількості одного робочого места1.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу (без його згоди) з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли, за висновком медико-соціальної експертизи, стан здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці інших осіб або продовження трудової діяльності, зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інваліда.
Відповідно до ст. 232 КЗпП і п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. «Про практику рассмот-ренію судами трудових спорів» при відмові у прийнятті на роботу ін-володів, спрямованих в рахунок броні, їхні заяви про укладення трудових договорів можуть розглядатися безпосередньо в рай-онних (міських) народних судах2.