Так, трудовий колектив - це поняття не тільки соціальне, а й правова категорія. Трудовий колектив є суб'єктом трудового права. Він не є суб'єктом трудового правовідносини, бо трудове правовідношення виникає між працівником і роботодавцем. Але беручи активну участь в установле-ний умов праці, трудовий колектив є суб'єктом трудового права.
Це виражається в тому, що трудовим колективам чинним законодавством надані повноваження з укладання колективних договорів, участі у вирішенні питань оплати праці, охорони праці. Трудові колективи, на підставі ст. 142 КЗпП України, затверджують за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил правила внутрішнього трудового розпорядку підприємств, установ, організацій.
В умовах переходу до багатоукладної ринкової економіки і зміни політичної системи суспільного устрою деякими вченими висловлюється думка про те, що юридичне поняття «трудовий колектив» поступово втратить своє значення, оскільки трудовий колектив об'єктивно вписувався в соціалістичну організацію праці, в основі якої лежать колективістські принципи (громадська власність на засоби виробництва, громадська організація праці і взагалі колективізм). Колективізм розглядається ними як протилежність буржуазному індивідуалізму. Таку думку висловлює, зокрема, Пилипенко Ф. Д., який вважає, що «значення трудових колективів у суспільному житті сьогодні втрачається, і це можна вважати закономірним явищем» .1 Конституція України дійсно не згадує трудові колективи ні в одній зі своїх статей. І в перспективі, вважає Пилипенко Ф. Д., трудовий колектив не може бути суб'єктом трудового права. Як аргумент такого висновку наводиться аргумент про те, що законодавство про вибори народних депутатів не визнає за трудовими кіл-лектива права висувати кандидатів у депутати. І законодав-ство останніх років, присвячене колективним спорам, наділяє правосуб'єктністю найманих працівників, а не трудові колективи.
У літературі висловлені з цього питання і інші судження. Так, автори навчально-довідкового посібника «Трудове право України» Г. І. Чанишева і Н. Б. Болотіна вважають, що трудові колективи відіграють велику роль у виконанні статутних завдань будь-якого підприємства, будучи головною фігурою в економіці, у виробничих відносинах. На їх думку, саме трудовий колектив є головним виконавцем умов колективного договору. В результаті викладеного вони роблять висновок «про необхідність негайного прийняття Закону про трудові колективи і визначення правового статусу цього важливого колективного суб'єкта соціально-трудових відносин» .2
Фактично, про що свідчать численні норми трудового права, трудові колективи і раніше грають важливу роль у встановленні умов праці та вирішенні інших питань.
Наведемо кілька прикладів.
У ст. 10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», прийнятого в новій редакції 1 грудня 1998, яка присвячена формуванню вченої ради, передбачено, що не менш 3/4 його складу обирається таємним голосуванням колективу наукових працівників, а інші його члени призначаються наказом керівника наукової організації.
У ст. 7 цього ж Закону визначено, що керівник наукової організації, як правило, обирається таємним голосуванням на зборах колективу наукових працівників на визначений статутом (положенням) наукової організації термін і затверджується власником наукової організації або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової організації.
У ст. ст. 4 і 19 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» зазначено, що вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників і формуються шляхом збору підписів і вважаються дійсними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації або їх структурного підрозділу. Рекомендації про оголошення або неоголошення галузевого або територіального страйку приймаються на галузевому або територіальному рівнях на конференції, зборах, пленумі чи іншому виборному органі представите-лей найманих працівників та / або профспілок і надсилаються відповідним трудовим колективам чи профспілкам.
У п. 12 «Положення про державний вищий навчальний заклад», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1074, передбачено, що статут вищого навчального закладу приймається на загальних зборах (конференціях) трудового колективу, затвердженим у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 18 Закону України «Про освіту».
Згідно ст. 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року (з наступними доповненнями та змінами) 1 редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (засновниками ) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю.
Редактор (головний редактор), обраний на посаду трудовим колективом редакції, не може бути звільнений з посади без згоди трудового колективу редакції.
У цьому ж Законі передбачено, що трудовий колектив редакції може бути суб'єктом діяльності друкованих засобів масової інформації (ст. 7 Закону).
Трудовий колектив підприємства, установи, організації на підставі рішення загальних зборів (конференції) має право на створення друкованого засобу масової інформації.
Трудові колективи, згідно зі ст. 153 КЗпП України, обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.
У Кодексі про працю про права трудових колективів йдеться в ст. ст. 12, 45, 50, 52, 97, 142, 143, 153, 223, 245, 252, 2521, 2522, 252е, 2527, 2528.
Наведені приклади свідчать про те, що трудові колективи є суб'єктами трудового права та їх повноваження у встановленні умов праці не скорочуються.
Органи, що представляють інтереси колективу працюючих, є і в зарубіжних країнах. Так, у Німеччині на підприємствах створюються виробничі ради, з якими роботодавці радяться при виникненні та вирішенні складних виробничих ситуацій. -