Не будемо заперечувати, що прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», який набуде чинності вже 18.01.2011 р. в цілому, - значний реформаторський крок законодавця, мотивований метою досягнення значущого соціального ефекту. Загальновідомо, що тенденції гуманізації права є ознакою розвитку держави, своєрідною еволюцією правового поля.
Однак особливості викладу норм Закону ставлять під сумнів однозначність досягнення позитивного соціального ефекту в межах України. Не вдаючись у подробиці дискусій, проведених представниками юридичної та політичної сфер щодо доцільності та конституційності новацій, обгрунтованості декриміналізації злочинів і гуманізації кримінальної відповідальності розглянутого документа, спробуємо проаналізувати норми, що стосуються кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів (ст. ст. 212, 2121 КК).
Розгляньмо новації більш докладно. Згідно з положеннями Закону, що розглядається абз. 2 ч. 1 ст. 212 викладено у такій редакції: «карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років». Діюча раніше санкція передбачала: штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Істотне збільшення сум штрафів навряд чи можна розглядати як прояв гуманізму стосовно винним і пом'якшенням покарання.
Істотне збільшення сум штрафів навряд чи можна розглядати як прояв гуманізму стосовно винним і пом'якшенням покарання
Нова редакція абз. 2 ч. 2 та абз. 2 ч. 3 ст. 212 КК передбачає взаимозамену таких видів покарань, як виправні роботи, обмеження волі і позбавлення волі, на штрафні санкції, істотно перевищують діючі. Так, покарання у вигляді штрафу від 2 тис. до 3 тис. НМДГ з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років замінить штраф від 500 до 2000 НМДГ або виправні роботи строком до двох років, або обмеження волі строком до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (абз. 2 ч. 2 ст. 212 КК).
Покарання за діяння, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 212 КК, а саме: позбавлення волі (покарання, пов'язане з обмеженням пересування - С. Є.) терміном від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (покарання, пов'язане з обмеженням професійної діяльності - С. Є.) з конфіскацією майна (покарання майнового характеру - С. Є.) - буде замінено на покарання штрафом від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (покарання майнового характеру як основне - С. Є.) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна (покарання майнового характеру як додаткове - С. Є.).
На перший погляд, такі заміни обгрунтовані: особа, яка вчинила економічний злочин, має компенсувати економічний збиток державі, але чи можливо ототожнювати мети кримінального покарання у вигляді позбавлення волі і штрафу? Згідно загальноприйнятим положенням юридичної науки, чим важче злочин, тим більш суспільно небезпечним воно є, тим суворіше покарання.
Покарання несе в собі не тільки каральну функцію, а й метою своєю має виправлення винних, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засуджених, так і іншими особами.
Кримінально-правовою наукою про межах кримінальної відповідальності штраф визначається як найменш суворий вид покарання в системі покарань, передбачений як альтернативне покарання за вчинення злочинів невеликої та середньої тяжкості. Конфіскація ж встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
У визначенні видів злочинів (ст. 12 КК), згідно Закону, що розглядається, злочин, передбачений ч. 3 ст. 212 КК, є важким. «Важким злочином є злочин, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років». Звернемо увагу, що в даному випадку, незважаючи на заміну видів покарання, санкція у вигляді конфіскації майна залишається, тобто одночасно застосовуються штраф як основне покарання і конфіскація як додаткове, відносяться до однієї групи покарань майнового характеру. Таким чином, алогічно поєднувати способи досягнення компенсаційної мети санкції, оскільки відшкодування збитку бюджету здійснюється за рахунок майна винного, яке включає і грошові кошти.
Надання можливості винному в оперативному порядку «відкупитися» і тим самим уникнути більш тяжкого покарання ніяким чином не запобігає вчинення аналогічних злочинів надалі.
Заміна інших кримінальних санкцій штрафами ніяк не сприяє запобіганню вчинення аналогічних злочинів надалі
Грунтуючись на логіці авторів Закону, можна дійти висновку, що особа, раніше судима за ухилення від сплати податків або заподіяло своїми діяннями ненадходження грошових коштів до державного бюджету в особливо великих розмірах за умови своєчасної оплати штрафних санкцій, не несе прямої загрози для суспільства і не підлягає ізоляції, на відміну від особи, яка не оплатив штраф.
На підтвердження нашої позиції звернемося до нової редакції ст. 53 КК: «За скоєння злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, який призначається судом, не може бути менше розміру майнової шкоди, завданої злочином або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої ??частини цього Кодексу ».
Очевидно, що виходячи з характеру податкових злочинів, точно і об'єктивно встановити розмір майнової шкоди та отриманого в результаті його вчинення доходу досить важко, якщо й взагалі можливо, в будь-якому випадку, згідно новаціям, такий дохід уникнення винним позбавлення волі повинен бути не менше сум штрафних санкцій. Що в іншому випадку? Звернімося до тексту Закону: «У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку 1:00 громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у вигляді позбавлення волі з розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:
1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;
2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;
3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.
Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше встановлених цією частиною статті меж, суд замінює покарання у вигляді штрафу покаранням у вигляді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості цією частиною статті ».
Таким чином, прямий еквівалентної формою свободи пересування та спілкування є грошові кошти.
Грошові кошти будуть прямий еквівалентної формою свободи пересування та спілкування
На нашу думку, повернення до боргової рабству (позбавлення волі до моменту сплати боргу) і круговій поруці, коли відповідальність за діяння одного несуть інші члени групи (мається на увазі, що штраф доведеться оплачувати за рахунок, наприклад, членів сім'ї засудженого), не відповідає сучасним гуманістичним принципам цивілізованих країн, та й поняттю кримінальної відповідальності в цілому.
Алогічною, на нашу думку, є і позиція законодавця щодо повної декриміналізації певної групи злочинів у сфері господарської діяльності, зокрема, передбачених статтями 202, 203, 207, 208, 214, 215, 217, 218, 220, 221, 223, 225 , 226, 228, 234, 235 КК, серед яких заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), і істотне пом'якшення покарань за такі злочини, як доведення до банкрутства (ст. 219) і фіктивне підприємництво (ст. 205), на підставі якої можна зробити висновок, що рівень суспільної шкоди від передбаченого ст. 203 порушення істотно нижче, ніж ухилення від сплати податків (ст. 212).
Звернемо увагу, що в пояснювальній записці Радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України А. Портнова до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)» щодо характеристики законопроекту і його фінансово-економічного обгрунтування сказано: «Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово визнавав цю особливість вітчизняного законодавства такою, що не відповідає загальновизнаним демократичним стандартам і принципу верховенства права ... Прийняття Закону сприятиме підвищенню стандартів гуманізму щодо регулювання питання притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері економіки та господарської діяльності, а також забезпечить додаткові надходження до Державного бюджету України ».
Нагадаємо, що законодавство розвинених країн (США, Італії, Німеччини, Японії та ін) за податкові правопорушення, крім штрафних санкцій, передбачає і більш суворі види покарань.
На закінчення не можемо не відзначити і позитивні тенденції законодавчої практики, яка, безумовно, у наслідку попередить поширення проявів несприятливих соціальних явищ, які можуть виникнути внаслідок застосування до осіб, винних в економічних злочинах, санкцій у вигляді позбавлення волі. Але незважаючи на прогресивність нововведень в контексті пом'якшення відповідальності за податкові злочини, Закон вимагає подальшого удосконалення в напрямку приведення норм у відповідність духу права.
ВИСНОВОК:
Все викладене вище, на нашу думку, свідчить про те, що внесення змін до КК, передбачених Законом 4025-VI від 15.11.2011 р., Малоймовірно сприятиме зменшенню кількості кримінальних справ, порушених, зокрема, щодо керівників юридичних осіб за податкові правопорушення ; а також попередженню негативних наслідків у вигляді маніпулювання своїми повноваженнями з передачі матеріалів для порушення кримінальних справ, викликаних прагненням до підвищення результативності роботи у напрямку поповнення державного бюджету податковими органами, а також масового порушення кримінальних справ за документально та нормативно непідтвердженими результатами податкових перевірок, оскаржуваних платниками податків.