Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Плюси і мінуси нововведень у процес адміністративного судочинства31 грудня 2011 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» № 4054-VI від 17.11.2011 вступили в дію зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено в пояснювальній записці до законопроекту його автором народним депутатом С. Ківаловим, метою тоді ще законопроекту є підвищення ефективності адміністративного судочинства, уточнення та вдосконалення процедур і окремих аспектів розгляду адміністративних справ, запровадження більш якісного та оперативного адміністративного судочинства.

Закон розширив предметну підсудність місцевих загальних судів як адміністративних судів, доповнивши ч. 1 ст. 18 КАСУ адміністративними справами про оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця щодо виконання судових рішень у справах, що підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Крім цього, Законом регламентовано порядок передачі адміністративної справи до іншого суду у разі ліквідації адміністративного суду, скорочені строки вручення судової повістки до 3-х днів до судового засідання замість раніше встановлених 7-ми днів; встановлений термін звернення до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень, який тепер становить 6 місяців з моменту виникнення обставин, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Серед іншого, Закон наділив правом особа, яка не брала участь у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси, отримати копію рішення адміністративного суду будь-якої інстанції. Також Кодекс доповнено новим розділом VII про відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі.

Увагу привертає зміна чисельності складу колегії суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень у касаційному порядку. Якщо попередня редакція ст. 24 КАСУ встановлювала вимога до чисельності колегії суду в розмірі не менше 5 суддів, то нова редакція передбачає чисельність не менше 3 суддів. Дана зміна досить неоднозначно огляду на те, що чисельність складу суду касаційної інстанції в цивільному процесі залишилася незмінною і складає не менше 5-ти суддів, в той час як Господарський процесуальний кодекс України допускає розгляд касаційних скарг колегією суду касаційної інстанції (Вищий господарський суд України) у складі 3-х суддів. Таким чином, законодавець так і не закріпив однаковий підхід до визначення чисельності суддів колегії судів касаційної інстанції, незважаючи на те, що Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, так само як і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відносяться до однієї категорії вищих спеціалізованих судів згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Слід зазначити нововведення щодо правових наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбачений ст. 100 КАСУ. Нова редакція цієї статті передбачає, що питання залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду вирішується судом не тільки на стадії відкриття провадження у справі, але і на стадії підготовчого провадження і судового розгляду справи. На мій погляд, це позитивна зміна, оскільки вивчити питання поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду на стадії відкриття провадження у справі без проведення судового засідання, пояснень позивача і доказів, що підтверджують поважність пропуску строку, часто непросто, а іноді і не можливо. Переконаний, дане нововведення сприятиме реалізації прав позивача на судовий захист в адміністративному суді.

Особливу увагу хотілося б звернути на доповнення ст. 214 КАСУ новим пунктом 5, передбачають право судді-доповідача відмовити у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Нагадаю, що аналогічне підставу вже містилося в Цивільному процесуальному кодексі України (п. 5 ч. 4 ст. 328), що викликало багато критики з боку практикуючих адвокатів. Незважаючи на те що дана підстава дозволить зменшити кількість розглянутих по суті касаційних скарг Вищим адміністративним судом України, все ж таке нововведення суттєво обмежує право заявника касаційної скарги на ефективний судовий захист.

Так, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює один з базових принципів судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.12.2007 р. у справі № 11-рп/2007 вказав, що «реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина »(абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини). У своєму Рішенні від 11.03.2010 р. № 8-рп/2010 Конституційний Суд України вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний захист гарантовано Загальною декларацією прав людини 1948 року (ст. 8), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ст. 2), Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (ст. 13).

На мій погляд, право судді-доповідача відмовити у відкритті касаційного провадження на підставах, пов'язаних з юридичною оцінкою доводів заявника по суті касаційної скарги, підміняє функцію суду касаційної інстанції дозволити заявлену скаргу в процесі повноцінного судового розгляду. При цьому варто відзначити, що відмова судді-доповідача у відкритті касаційного провадження приймається одноосібно, у той час як ч. 3 ст. 127 Конституції України передбачає, що судді вищих спеціалізованих судів здійснюють правосуддя виключно у складі колегії.

Таким чином, доповнення ст. 214 КАСУ новим пунктом 5, передбачають право судді-доповідача відмовити у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, порушує не лише права заявника на ефективний судовий захист, а й входить в протиріччя з ч. 3 ст. 127 Конституції України.

ВИСНОВКИ:

31 грудня 2011 на підставі Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» вступили в дію зміни до КАСУ. Зокрема, Закон розширив предметну підсудність місцевих загальних судів, надавши їм розгляд справ про оскарження рішень, дій та бездіяльності держвиконавця щодо виконання судових рішень у справах, що підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Також Закон наділив правом особа, яка не брала участь у справі, але щодо якої суд вирішив питання про його права, отримати копію рішення адміністративного суду будь-якої інстанції. Крім того, нова редакція статті 214 КАСУ передбачає право судді-доповідача відмовити у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, що порушує не лише права заявника на ефективний судовий захист , але і входить в протиріччя з ч. 3 ст. 127 КУ.


Получите консультацию юриста онлайн!