Тема виконавчого провадження, що стала центральною темою № 34 «ЮРИСТ & ЗАКОН», залишається актуальною. А тому своє бачення переваг та недоліків нового Закону висвітлила старший юрист юридичної фірми «Инюрполіс» Ганна Жебелева.
Новий Закон хоч і не ідеальний, але все ж таки може підвищити ефективність проведення виконавчого провадження.
Після прийняття Закону «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» відбулося суттєве розширення прав державних виконавців.
Що стосується повноважень державних виконавців, то вони значно розширені новим Законом. Так, зокрема, за державним виконавцем закріплюється право безоплатно одержувати від осіб та організацій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Право одержувати конфіденційну інформацію не було передбачене діючим Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, встановлюється право державного виконавця входити, за наявності вмотивованого рішення суду, не тільки до приміщень боржника, але й до приміщень особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, а також опечатувати та вилучати належне боржникові майно. Хоча таке розширення повноважень може покращити продуктивність роботи державних виконавців, необхідно чітко дотримуватися порядку проведення виконавчих дій і забезпечити дієвий механізм контролю та оскарження дій державних виконавців, пов'язаних із проведенням перелічених вище дій.
Поміж іншого Законом закріплюється право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням. Необхідно зазначити, що такий захід впливу на боржника не є новим для світової юридичної практики. Так, у РФ аналогічна правова норма діє з 1 лютого 2008 року. У Воронезькій області, де практика обмеження права виїзду боржника запроваджувалася ще в 2007 році як правовий експеримент, ефективність роботи збільшилась у три рази порівняно з 2006 роком. Такий захід впливу також застосовується в Ізраїлі, Казахстані, Білорусі. В Ізраїлі та Англії (з приводу заборгованості з аліментів) державні виконавці можуть накласти заборону на видачу особі паспорта, закордонного паспорта та інших проїзних документів. Узагалі в світовій практиці поміж іншого також застосовуються такі заходи впливу на боржника, як вилучення прав водія, ліцензій на види діяльності (Англія, Ізраїль, Казахстан, США); обмеження користування платіжною картою боржника (Ізраїль) тощо.
Державні виконавці зможуть безперешкодно входити не тільки до приміщень боржника, але й до приміщень особи, у якої знаходиться майно боржника
Найбільш вагомим правом, що надано Законом державному виконавцю, є безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. При використанні цієї норми на практиці можливе значне збільшення ефективності виконавчого провадження. Чинним законодавством передбачені такі державні реєстри: Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Спадковий реєстр, Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотек, Державний реєстр правочинів, Державний реєстр обтяжень рухомого майна, Єдиний реєстр довіреностей тощо. Доступ до цих та інших державних реєстрів надасть державному виконавцю можливість, наприклад, отримати інформацію щодо майна боржника безпосередньо на робочому місці без звернення до уповноважених органів та посадових осіб. Однак поки лишається не дуже зрозумілим реальний механізм втілення згаданої норми у життя. Якщо законодавцем не буде розроблений дієвий механізм щодо реалізації цього права державного виконавця, то вказана норма може залишитися «мертвою». Також треба звернути увагу на те, що нормативно-правове врегулювання порядку отримання такого доступу, а також технічне обладнання відділів виконавчої служби може затягтися на невизначений час.
Новим Законом установлено, що у випадках, передбачених Законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Застосування цієї норми на практиці також може прискорити перебіг виконавчого провадження, адже перелічені установи досить часто мають безпосередній доступ до коштів, що належать боржнику. Однак існують побоювання щодо можливості виникнення ситуації, у якій виконавець і боржник є однією і тією ж особою. Для запобігання подібним ситуаціям порядок стягнення коштів вищезазначеними органами має бути ретельно визначений на законодавчому рівні або на рівні підзаконного нормативного акта. На перший погляд, ця зміна є позитивною, однак фактично повноваження державного органу делегується недержавній установі (банку, іншій фінансовій установі). Таким чином, порушується порядок поділу суб'єктів правових відносин на суб'єктів публічного (державного) та приватного права. Більше того, залишається незрозумілим порядок оскарження дій таких установ.
Новим Законом вирішено питання щодо обов'язковості зупинення виконавчого провадження у разі проведення звернення стягнення на заставлене майно під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства
Деякі зміни стосуються і зупинення виконавчого провадження. Так, обов'язкове зупинення виконавчого провадження здійснюється у разі проведення звернення стягнення на заставлене майно під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. Цією нормою вирішено давнє дискусійне питання щодо обов'язковості зупинення таких виконавчих проваджень. Так, існувала неоднозначна судова практика, згідно з якою частина судових рішень містила висновки про те, що звернення стягнення на заставлене майно не є майновою вимогою, а тому відповідно до діючої редакції Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не підлягає зупиненню, а в іншій частині було зроблено висновок, що в будь-якому випадку такі виконавчі провадження підлягають обов'язковому зупиненню.
Також згідно із Законом провадження обов'язково зупиняється у разі запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров'ю працівників банку, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із прийнятими змінами тепер державний виконавець може звернутися не тільки до суду за роз'ясненням незрозумілого виконавчого документа, але й до будь-якого органу (посадової особи), який видав такий документ. Цим положенням буде зменшене навантаження на органи судової влади.
ВИСНОВОК:
Вищевказані та деякі інші зміни до Закону України «Про виконавче провадження» дійсно можуть покращити роботу та підвищити ефективність проведення виконавчого провадження. Необхідно враховувати, що ці зміни будуть дієвими тільки за умови незловживання своїми розширеними повноваженнями з боку працівників державної виконавчої служби України. Однак певні зміни до процедури виконавчого провадження є сумнівними та можуть спричинити негативні наслідки.