Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19 і 31 Закону, відповідно до яких витрати в нотаріальному процесі становлять:
- Державне мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій нотаріальними конторами і виконкомами місцевих Рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів (ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993г.69);
- Плата за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру, що встановлюється управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ст. 19 Закону);
- Оплата скоєних приватними нотаріусами нотаріальних дій відповідно до ст. 31 Закону, що стягується за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою, що звернулася за вчиненням нотаріальних дій. Проте п. 1 Указу Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» від 10 липня 1998 г.70 встановлює, що її розмір не може бути меншим від розміру ставок державного пішли-| ни, справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії;
- Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами, що стягується за домовленістю (ст. 31 Закону):
- Оплата фактичних витрат, пов'язаних з виїздом державного нотаріуса (посадової особи виконкому) за межі нотаріальної контори (виконкому) для вчинення нотаріальних дій (п. 4 ст. 3 Декрету) та ін витрати (п. 93, 99, 157 Інструкції).
За складання нотаріусом свідоцтв про підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів про те, що громадянин знаходиться в живих, про перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на зберігання документів, а також видачу дублікатів документів додаткова плата не стягується.
Державне мито в нотаріальному процесі - це грошова сума, що стягується у відповідності з законом до державного бюджету з зацікавлених осіб за вчинення в їх інтересах певних дій. Її розмір обчислюється відповідно до Декрету (п. 3 та 4 ст. 3).
За способом обчислення державне мито ділиться на просту, пропорційну і змішану.
Проста державне мито визначається у твердих ставках у вигляді певної частини, ч неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і стягується в більшості випадків. Наприклад, за посвідчення заповітів справляється державне мито у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; за посвідчення вірності копій документів і виписок з них (за сторінку) - 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Пропорційна державне мито обчислюється в певних відсотках:
- Від вартості майна, що викуповується або предмета застави - при посвідченні договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а також при посвідченні договору застави;
- Від суми спадщини - при видачі свідоцтва про право на спадщину.
Змішана державне мито обчислюється у відсотках від певної суми, але з обмеженням нижньої межі. Наприклад, за вчинення виконавчих написів стягується державне мито у розмірі 2% стягнутої суми, але не менше 0,01 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Чинне законодавство передбачає, що ряд осіб володіє пільгами по сплаті державного мита. Так, ст. 4 Декрету встановлює, що від сплати державного мита звільняються:
- Громадяни - за видачу або засвідчення вірності копій документів, необхідних для призначення та одержання державної допомоги та пенсій, а також у справах опіки та усиновлення (удочеріння);
- Громадяни - за посвідчення їх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;
- Фінансові органи та державні податкові інспекції - за видачу їм свідоцтв і дублікатів свідоцтв про право держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих свідоцтв, за вчинення державними нотаріальними конторами виконавчих написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;
- Громадяни - за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:
а) на майно осіб, які загинули при захисті СРСР і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьбі із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності.
б) на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;
в) на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
г) на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
д) на вклади в установах Ощадбанку та інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію і промислові зразки;
е) на майно осіб селянського (фермерського) господарства, якщо вони є членами цього господарства;
- Неповнолітні громадяни - за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
- Громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- Громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. проживали або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
- Громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;
- Інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
- Інваліди I і II груп;
- Місцеві державні адміністрації, виконкоми місцевих рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, колективні сільськогосподарські підприємства, що купують житлові будинки з надвірними будівлями (крім м. Києва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;
- Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;
- Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів та його відділення.
Крім того, місцеві ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, що зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України - по державному миту, що зараховується до Державного бюджету України (ст. 5 Декрету).
Відповідно до п. 11 Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженого наказом Міністра юстиції України 4 січня 1998 г.71, від оплати за надання правової допомоги звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни, інваліди I і II груп, громадяни - за \ надання їм правової допомоги, необхідної для призначення та одержання державних допомог та пенсій.
Державне мито за договорами, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується повністю другою стороною (якщо вона також не звільнені від сплати мита).
Сплачена державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; повернення заяви (скарги) або відмови в його прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій. Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано протягом року з дня зарахування його до бюджету.