Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

 


Сімейне законодавство регулює питання, пов'язані з порядком і умовами укладання подружжям угод різного роду. Подружжя можуть укладати між собою всі дозво-лені законом майнові угоди. Однак угоди, спрямовані на обмеження майнових прав дружини, чоловіка або дітей, недійсні і не обов'язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб. (Ст.27 КпШС України)

Як показує практика, подружжя частіше все-го укладають між собою угоди, що носять безоплатний характер, - договори дарування майна. Однак сімейне законодавство надає їм можливість укладати і інші угоди (договори купівлі-продажу, позики, міни та ін.) Головна вимога до таких оборудок полягає в тому, що вони не повинні суперечити закону і обмежувати майнові права дружини, чоловіка або дітей.

Якщо дозвіл на укладення будь-яких взаємних угод надається сімейним законодавством в загальному порядку, то один вид подружніх угод - шлюбний контракт обговорений особливо і закріплений спеціальною нормою законодавства. Особи, що вступають у шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду про вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якому передбачити майнові права і обов'язки подружжя. (4.1 ст. 27-1 КпШС України)

Шлюбний контракт є найбільш "молодим" видом подружніх договорів, що викликає необхідність дослідження його змісту і місця в системі договорів, що укладаються подружжям. У сімейному законодавстві України, на жаль, в недостатній мірі розроблена загальна теорія подружніх договорів. Дана обставина давно вже було зазначено юрістамі1. Немає єдиного уявлення навіть з таких ключових питань, як сутність і класифікація подружніх договорів, їх відмінність від цивільно-правових договорів, форма подружніх договорів, умови і наслідки визнання їх недійсними і т. д. Відсутність загальних теоретичних розробок у цьому питанні створює додаткові труднощі при дослідженні сутності інституту шлюбного контракту.

Прийти до деяких висновків у ряді випадків дозволяє загальний аналіз сімейного законодавства. Наприклад, не випадковим представляється місце розташування в Кодексі статті, регулюючої відносини з укладення шлюбного контракту (ст.27-1 КпШС). Попередня їй ст.27 КпШС встановлює загальне правило про укладення подружжям різних угод. Стаття 27-1 КпШС говорить про укладення шлюбного контракту. Можна дійти висновку, що шлюбний контракт є різновидом двосторонньої угоди (договору), що укладається подружжям. Дана обставина має істотне значення при визначенні правової природи шлюбного контракту, його місця в системі подружніх договорів, наслідків, пов'язаних з його розірванням, визнанням його недійсним і т. д.

Розміщення ст.27-1 в главі 6 Кодексу - "Майнові права та обов'язки подружжя" підкреслює також той факт, що в сімейному законодавстві не ставиться знак рівності між такими поняттями, як шлюб і шлюбний контракт. Хоча між цими інститутами є деяка зовнішня схожість (вираз згоди на вступ у шлюб і на укладення шлюбного договору, можливість визнання недійсним шлюбу і шлюбного контракту і деякі інші), воно належить швидше до формального боку укладення шлюбу, ніж до його змісту. Внутрішня, сутнісна сторона цих інститутів різна.

У сімейно-правовій літературі під поняттям "шлюб" традиційно розуміється юридично оформлений і добровільний союз чоловіка і жінки, спрямований на створення сім'ї і який породжує для них взаємні особисті та майнові права і обов'язки. Шлюбний контракт - це не союз осіб, а угода між цими особами про впорядкування їх спільного подружнього життя. Шлюб об'єднує чоловіка і жінку в єдиний подружній союз, надаючи їм загальний статус подружжя. Шлюбний контракт, навпаки, роз'єднує подружжя, розглядає їх як двох самостійних суб'єктів

рівноправних учасників договірних відносин, що повністю відповідає природі цих відносин.

Шлюбний союз чоловіка і жінки не пов'язаний безпосередньо з шлюбним контрактом і не залежить від нього. Як показує досвід багатьох країн, що допускають укладення шлюбних контрактів (не кажучи вже про нашу країну), такі договори укладаються відносно невеликим числом подружніх пар. Однак дана обставина не впливає на кількість укладених шлюбів і на демографічний показник шлюбності.

Аналогічно йде справа і з розірванням шлюбного контракту або визнанням його недійсним. Припинення дії шлюбного контракту не є припинення шлюбу. Шлюбний контракт може бути розірваний самими подружжям або визнано недійсним за різними підставами, однак це не впливає на долю шлюбу. Подружжя після припинення дії шлюбного контракту можуть продовжувати проживати спільно, вести спільне господарство, виховувати дітей і т. д. Підставою для розірвання-ня шлюбу може служити тільки одна обставина - неможливість подальшого спільного життя подружжя і збереження сім'ї (ч.2 ст.40 КпШС України).

Сімейне законодавство України містить чимало матеріальних і процесуальних норм, спрямованих на запобігання розпаду шлюбу і збереження сім'ї. У своїх постановах Пленум Верховного Суду України постійно підкреслює неприпустимість поспішного і поверхневого розгляду справ про розірвання брака1.

Розірвання шлюбу трактується в законодавстві як розпад подружнього союзу і, в першу чергу, складних міжособистісних зв'язків, що з'єднують подружжя. Дана обставина ніяк не пов'язано з припиненням дії шлюбного договору. Неприпустимим є включення в шлюбний контракт умов, відповідно до ко-торимі невиконання шлюбного контракту є підставою для розірвання шлюбу. Таке положення, наприклад, міститься у п. 11 опублікованого зразка шлюбного контракта2. Таким чином, поняття "шлюб" і "шлюбний контракт" не збігаються. Виникнення, існування та припинення шлюбу не обумовлено наявністю або відсутністю шлюбного контракту, що укладається подружжям.

Перш ніж розглядати питання, що стосуються сутності шлюбного контракту, хотілося б уточнити один термінологічний момент. У ст.27-1 КпШС України вживається термін "шлюбний контракт". Необхідно відзначити, що до цього в сімейному та цивільному законодавстві поняття контракту не існувало. У ньому використовувалися усталені в теорії і юридичній практиці поняття угоди та договору (різновиди угоди). З цього виходять, наприклад, ст.23 КпШС України - "Вчинення подружжям угод щодо спільного майна" і ст.27 КпШС - "Право подружжя укладати між собою дозволені законом угоди".

Поняття контракту є термінологічної новелою. Чи виправдано її введення? На це питання можна відповісти позитивно, якщо слово "контракт" несе самостійну смислове навантаження і відрізняється за змістом від існуючих термінів. Однак аналіз чинного законодавства не дає підстав для таких висновків.

Звичайно, за своєю юридичною природою і правовими наслідками шлюбний контракт має цілу низку особливостей. Однак яких-або положень, які не вписувалися б у конструкцію договору шлюбний контракт не містить. До нього можна пред'явити ті ж вимоги, які пред'являються до будь-якого подружньому договором (законність змісту, вільне вираження волі сторін, належний суб'єктний склад, дотримання передбаченої законом форми і т. д.).

Важко знайти будь-які інші підстави для введення поняття контракту в юридичний обіг. Можна припустити, що термін "шлюбний контракт" є калькою англійського терміна "шапИ соШхасГ і включений в наше законодавство без будь-якої спеціальної мети. Є підстави розглядати терміни" контракт "і" договір "як синоніми і все те, що в юридичній теорії та практиці відноситься до до-говорам віднести і до поняття шлюбного контракту. У майбутньому ж при створенні нового Сімейного кодексу України необхідно уникати невиправданого розширення законодавчого понятійного апарату. Тому термін "контракт" вільно може бути замінений поняттям договору.

В даний час можна лише відзначити, що шлюбний контракт має чимало вельми специфічних рис, що виділяють його з кола звичайних подружніх договорів.

1. Аналіз ст.27-1 КпШС України показує, що шлюбний контракт являє собою угоду, яка укладається подружжям і носить найбільш загальний характер, тому що в ньому знаходять своє закріплення положення, що стосуються питань сімейного життя. Тому на відміну від усіх інших подружніх договорів шлюбний контракт носить комплексний характер. Він має складну структуру і включає цілий ряд по суті са-мостійно пунктів. Причому, в цих пунктах можуть закріплюватися угоди різні за своєю юридичною природою, - як цивільно-правові (дарування майна, майновий найм, купівля-продаж і т. д.), так і сімейно-правові (договори про розділ майна сукругов, встановлення часток в подружньому майні, режиму спільності або роздільність щодо певних речей і т. д.).

Можливість подружжю включати в шлюбний контракт низку окремих пунктів робить кожний з них унікальним і неповторним документом. Неможливо відпрацювати типовий шлюбний контракт (що цілком припустимо щодо практично всіх цивільно-правових договорів). Кожна шлюбна пара з окремих "цеглинок"

угод з конкретних питань подружнього життя створює контури своїх майбутніх подружніх відносин. Тому зміст шлюбного контракту носить ситуативний, рухливий характер. Дана обставина іноді викликає насторожену реакцію юристів. У літературі зазначалося, що якщо подружжю надати право безконтрольно встановлювати для себе норми поведінки у шлюбі, то судам при розгляді спорів доведеться застосовувати не норми законодавства, а нескінченні пункти шлюбних договоров1.

2. Суттєвою особливістю шлюбного контракту є те, що він укладається між людьми, пов'язаними особливими, особисто-доверітел'нимі відносинами. Це дає підставу деяким зарубіжним юристам визначати шлюбний договір як особистий або навіть інтимний договір). При цьому, однак, виникає ряд проблем, пов'язаних з тим, що в ряді випадків зміст шлюбного контракту (в частині належності подружжю майна та обсягу їх прав на таке майно) зачіпає інтереси третіх осіб і тому не може становити для останніх таємниці. У зв'язку з цим зако-нодавства деяких країн містить істотні обмеження ступеня секретності шлюбних контрактів. Наприклад, у Франції та ряді інших європейських країн шлюбний договір повинен бути обов'язково опубліковано якщо один з подружжя є комерсантом (ст. 1394 Цивільного кодексу Франції). Схожа норма со-тримається в ст. 49 проекту нового Сімейного кодексу Російської Федерації, в якому сказано, що подружжя зобов'язані повідомляти своїх кредиторів про укладення, зміну або розірвання ними шлюбного договору або розділі їх спільного майна. При невиконанні цього обов'язку подружжя-боржники не має права в разі спору посилатися на положення шлюбного договору або на вироблений розділ їх спільного майна 1.

3. Назва договору, як правило, свідчить про його юридичної мети (перехід майна у власність, надання послуг, виконання певних робіт і т. д.). З самої назви можна визначити, на що спрямована воля його учасників: на покупку майна, на його дарування, продаж, обмін і т. д. Шлюбний ж контракт робить акцент на його суб'єктному складі, тобто з назви ми можемо укласти тільки, що він полягає особами, що вступають у шлюб або складаються в ньому.

4. Специфікою шлюбного контракту є також те, що він може включати положення, що стосуються особистих нематеріальних благ. Як показує закордонна практика, нерідко подружжя включають в шлюбний контракт угоди про майбутню прізвища подружжя, про ім'я дітей, які будуть народжені у шлюбі, їх числі, умов виховання і т. д. Такого роду домовленості знаходяться буквально на межі юридичного та не є предметом законодавчого регламентування.

5. Шлюбний договір може закріплювати зобов'язання подружжя щодо третіх осіб. Найчастіше мова може йти про зобов'язання щодо неповнолітніх дітей (наприклад, щодо фінансового або організаці-оннного забезпечення їх навчання, занять спортом, лікування тощо). Однак зобов'язання можуть устаналіваться і по відношенню до інших близьким особам і родичам подружжя. При цьому виникає питання про правову природу угод подружжя щодо вказаних осіб. По своїй конструкції шлюбний контракт такого роду являє собою договір на користь третьої особи, за яким зацікавлені особи можуть вимагати його примусового виконання.

Зазначені вище особливості шлюбного договору як юридичного феномена показують безмежне поле можливих напрямів його дослідження як теоретичного (у тому числі і порівняльно-правового), так і прикладного характеру.

В даний час, з урахуванням чинного законодавства можна зробити висновок, що шлюбний контракт представляє, собою угоду, яка укладається особами, що вступають у шлюб, спрямоване на вирішення питань життя сім'ї, на встановлення взаємних майнових прав і обов'язків і вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу.

У майбутньому, якщо чинні сьогодні тимчасові обмеження на укладення шлюбного контракту будуть зняті, визначення шлюбного договору буде звучати дещо інакше: лайливий договір являє собою угоду подружжя (наречених), спрямоване на вирішення питань життя сім'ї і встановлює їх взаємні майнові та особисті немайнові права і обов'язки, витікаючи ющіе із шлюбу.


Получите за 15 минут консультацию юриста!