Майнові відносини батьків і дітей докладно регламентуються чинним сімейним законодавством України. Це обумовлено необхідністю повної і всебічної захисту неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей. Крім того, дитина, як особа, що не володіє повною дієздатністю, не може самостійно відстоювати свої права в суді та інших державних і недержавних органах, підприємствах і установах. Насамперед в законодавстві міститься загальна норма, що закріплює майнові обов'язки батьків стосовно їх дітям.
Батьки ооязани утримувати своїх неповнолітні і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги Аналіз наведеної вище статті показує, що відповідно до чинного законодавства батьки зобов'язані утримувати як неповнолітніх дітей, так і дітей, які досягли повноліття (18-ти років), якщо вони є непрацездатними. Термін, протягом якого батьки повинні надавати матеріальну допомогу дітям у разі їх непрацездатності, не обмежений віком дітей. Утримання дітей батьками може здійснюватися в добровільному порядку. Судовий захист інтересів дітей здійснюється в тому випадку, коли батьки ухиляються від їх змісту.
Законодавство передбачає порядок стягнення аліментів та їх розмір. Аліменти на неповнолітніх дітей з їх ро-уря стягуються в розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не менше 25 процентів мінімальної заробітної плати на місяць на кожну дитину. (4.1 ст.82 КпШС України)
Однак законодавство передбачає можливість стягнення додаткових (понад ті, які визначені ст.82 КпШС України) сум на утримання неповнолітніх дітей.
Батьки, які сплачують аліменти на несовер-шеннолетних дітей, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба »каліцтво дитини тощо).
(Ст.86 КпШС України)
Відповідно до чинного сімейним законодавством аліменти можуть стягуватися не тільки на користь неповнолітніх, але також і на користь повнолітніх дітей, якщо вони є непрацездатними. При цьому суті-ються особливості порядку стягнення аліментів у цьому випадку. На відміну від аліментів на користь неповнолітніх, які стягуються в процентному відношенні до заробітку (доходу) їх платника, аліменти на користь непрацездатних повнолітніх дітей стягуються у твердій грошовій сумі, яка визначається судом. При стягненні аліментів з батьків на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі, виходячи з матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, і особи, що одержує їх. Розмір аліментів не може перевищувати на одну дитину - чверті, на двох дітей - однієї
третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків.
(Ст. 89 КпШС України)
Сплата аліментів здійснюється помісячно як при добровільному, так і при судовому їх стягнення. Таке положення встановлено з урахуванням того, що основне завдання матеріальної підтримки дітей полягає в можливості постійного отримання коштів, що забезпечують їх необхідні матеріальні потреби. Можливість сплати аліментів на майбутнє передбачена законодавством лише на випадок, коли той з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, виїжджає на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги. У цьому випадку порядок стягнення аліментів визначається постановою КМ України "Про види заробітку (доходу), що підлягає обліку при утриманні аліментів" від 26.02.1993г. Відповідно до цієї постанови стягнення аліментів проводиться за весь період до досягнення дитиною повноліття виходячи із заробітної плати особи, що сплачує аліменти, за останнім місцем його роботи або з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на час проведення розрахунків.
Такі основні положення законодавства про розмір і порядок стягнення аліментів на дітей. Затверджений постановою КМ України Порядок укладення шлюбного контракту не забороняє подружжю за своєю домовленістю визначити порядок та умови надання матеріального утримання їх дітям. Найбільш важливим є питання про конкретний зміст такого роду угоди. Справа в тому, що умови шлюбного контракту ні в якому разі не можуть містити пункти, що обмежують імущі-
дарські права дітей.
Сугаругі можуть укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди. Однак угоди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав дружини, чоловіка або дітей, недійсні і не обов'язкові ні для подружжя, ні для третіх осіб, -
(Ст. 27 КпШС України) Враховуючи це, шлюбний договір не може включати пункти, в яких передбачається, наприклад, стягнення аліментів на дітей у розмірі, меншому того, який встановлений чинним законодавством. Також неправомірним буде угода подружжя, що передбачає відмову від стягнення аліментів на користь дітей на майбутнє. Неприпустима також домовленість про надання будь-якого майна або майнових прав одному з подружжя замість стягнення аліментів на дітей, продаж майна дітей в обмін на суму майбутніх аліментів і т. д.
Якими ж можуть бути правомірні угоди між подружжям з приводу змісту їхніх дітей? Подружжя вправі встановити порядок стягнення аліментів, відмінний від законного. Це може бути домовленість про надання аліментів не в грошовому, а в натуральному вираженні (продуктами харчування, дитячими речами, іншим майном, необхідним дитині). Подружжя можуть домовитися про те, що сплата аліментів здійснюватиметься не щомісяця, а, наприклад, один раз на квартал, півріччя, якщо такий порядок сплати не суперечить інтересам дитини (наприклад, коли особа, яка сплачує аліменти, за характером своєї роботи змушене виїжджати в іншу місцевість на дітельного час і т. д.). Можуть подружжя встановити в договорі і конкретний розмір аліментів (як у процентному відношенні до заробітку чи доходу ро-уря, так і в твердій грошовій сумі). Як було сказано вище, розмір аліментів не може бути менше того, який встановлено законом. Однак взаємна домовленість подружжя про стягнення аліментів у більшому розмірі не суперечитиме законодавству.
Відповідно до чинного законодавства шлюбний договір може укладатися лише майбутніми подружжям до реєстрації шлюбу. Як показує практика країн, в яких інститут шлюбного контракту широко поширений, в дошлюбних договорах рідко можна передбачити всі нюанси майбутнього сімейного життя, особливо питання, які можуть виникнути після народження в сім'ї дітей. Тому питання аліментів-вання виникають, як правило, в договорах, які укладаються подружжям вже в період шлюбу. Є всі підстави припускати, що в новому сімейному законодавстві норма про обов'язкове дошлюбне укладенні подружнього договору буде виключена і шлюбний контракт зможуть укладати як особи, що вступають у шлюб, так і вже одружені. Тому більш деталізовані угоди про порядок тримання неповнолітніх та непрацездатних со-вершенолетніх дітей будуть, безсумнівно, включатися в договори, укладені особами, які вже перебувають у шлюбі і мають дітей. Укладення такого роду угод скоріш за все буде здійснюватися шляхом внесення доповнень в існуючий шлюбний контракт подружжя. Наприклад, подружжя може скласти угоду про особливий порядок утримання дитини, яка народилася хворим або важко захворів після народження, потрапив в автомобільну катастрофу або вимагає додаткової матеріальної підтримки внаслідок інших тяжких обставин.
Подружжя, будучи батьками, зобов'язані утримувати своїх дітей. Разом з тим, вони по відношенню до своїх батьків самі одночасно виступають в якості дітей. Тому на них поширюється обов'язок по утриманню своїх батьків, якщо ті є нужденними
і нетрудоспособнимі._
Діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу.
Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов'язком їх повнолітніх дітей.
Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками тощо).
_ (Ч. 1. 2. 3 ст.81 КпШС України) _
Аліменти на користь батьків стягуються з повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, виходячи з матеріального і сімейного положе »ня кожного з дітей, і з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти один від одного.
(Ч. 1 ст.90 КпШС України) _
Аналіз преведенного норм показує, що виплачувати аліменти на утримання батьків повинні тільки діти, які досягли повноліття. Неповнолітні діти, навіть якщо вони вже вступили в шлюб і придбали повну дієздатність відповідно до цивільного законодавства, не зобов'язані за законом виплачувати аліменти на своїх батьків. Сплата аліментів на батьків здійснюється у разі їх непрацездатності та потребу. При цьому за-конодательство визначає, що аліменти на батьків сплачуються у твердій грошовій сумі з урахуванням всіх обставин справи (матеріального становища сторін, наявності інших дітей або другого чоловіка, зобов'язаного надавати утримання).
Обов'язки дітей у разі, коли вони вступають в шлюб або складаються в ньому, зачіпають в тій чи іншій мірі інтереси обох подружжя. Тому нерідко в зарубіжних країнах в шлюбних контрактах спеціально обумовлюються пункти, що стосуються обов'язку утримання подружжям своїх батьків, навіть якщо такий зміст буде надаватися лише в майбутньому. При цьому в шлюбних контрактах обмовляється майновий стан кожного з подружжя за останні кілька років і дається примітка, що чоловік (подружжя) мають батьків або інших род-ників, які в майбутньому можуть набути право на отримання від них аліментів на своє утримання.
Сімейне законодавство України не забороняє включення подружжям у шлюбний контракт пунктів, що стосуються тримання їх батьків. Норми законодавства про сплату дітьми аліментів на користь їхніх батьків можуть бути змінені або деталізовані подружжям за їх взаємною згодою. Однак і тут має бути дотриманий загальний принцип про те, що умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища батьків подружжя порівняно з чинним законодавством. Тому угоди, якими встановлюється менший в порівнянні з вказаним у законодавстві розмір аліментів, прямий або непрямий відмова від їх сплати і т. д., повинні бути визнані недійсними, такими, що порушують права цих осіб.
Проте не буде порушувати норми законодавства угоду, якою закріплені обов'язки подружжя по утриманню їхніх батьків у більшому, ніж передбачено законом розмірі. Також подружжя може за взаємною домовленістю взяти на себе обов'язок щодо участі в додаткових витратах по догляду за батьками, якщо ті мають потребу в цьому. Позитивно можна поставитися і до домовленості подружжя про встановлення порядку надання утримання на користь їхніх батьків. Подружжя можуть закріпити в шлюбному контракті свої обов'язки з придбання ліків, продуктів харчування, поліпшенню житлових умов їх батьків і т. д. Більш того, подружжя можуть включити до шлюбного договору умова про те, що вони в майбутньому будуть надавати допомогу батькам одного з них із загального майна, тобто один з подружжя буде надавати матеріальну підтримку не своїм батькам, а батькам свого чоловіка. Можливі й інші домовленості подружжя з питання надання матеріальної допомоги їх батькам.