Іноді виникають ситуації, коли подружжя, формально перебувають у шлюбі, реально не становлять єдиної родини, проживають окремо і не ведуть спільного господарства. При цьому кожний з них робить різного роду угоди, набуває і відчужує майно, робить безліч юридично значимих дій. Спільність суп-ружеского майна в такій ситуації буде юридичною фікцією, яка не відповідає дійсному стану справ.
Раніше діюче сімейне законодавство України не містило правових норм, що регулюють відносини подружжя на випадок їх роздільного проживання і припинення подружніх відносин, хоча в юридичній літера-турі це питання поднімался1. Вперше норма про роздільне проживання подружжя була включена до КпШС України Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 січня 1991г.2. Даним Указом ст.28 КпШС була доповненої другою частиною, в якій спеціально обмовлялося порядок визначення правового режиму майна при такій ситуації.
Суд може визнати - 'майно, нажите кожним яз подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
(4.2 ст.28 КпШС України) Таким чином, законодавчо встановлено, що майно може бути визнано роздільним, якщо в період його придбання подружжя не складали єдину сім'ю і проживали окремо один від одного. Дана обставина може встановлюватися лише судом. При вирішенні питання про визнання майна роздільним суд повинен з'ясувати фактичні відносини сторін, встановити, чи дійсно спірне майно купувалося одним з подружжя в період роздільного проживання, чи не було скоєно вкладень у це майно коштів другого з подружжя і т. д.
Крім зазначеної вище норми про правовий режим майна, законодавство України не містить правил, що регулюють відносини подружжя в період їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу. Таке регулювання може бути здійснено самими подружжю за взаємною домовленістю шляхом заклю-чення шлюбного контракту. Необхідно відзначити, що складання подружжям договорів на випадок можливого в майбутньому роздільного проживання не має прецедентів в нашій юридичній практиці. Однак законодавство не забороняє укладення такого роду угод.
Подружжя можуть включити в шлюбний контракт окремі пункти, що регулюють їхні майнові права та обов'язки в разі фактичного припинення шлюбу та роздільного проживання. Може бути складений і окремий контракт, що включає угоди, що стосуються тільки цих питань. Такі "цільові" контракти, що регулюють відносини подружжя на випадок їх роздільного проживання в зарубіжній літературі отримали спеціальну назву, тобто договір про роздільне проживання, який полягає особами, одруженими.
Які ж питання можуть бути врегульовані подружжям на випадок фактичного припинення шлюбу та роздільного проживання? У першу чергу подружжя може визначити своєю угодою майбутнє місце проживання кожного з них, а також їхніх дітей. Так, якщо подружжю на праві власності належать два будинки (квартири), то вони можуть закріпити за кожним з них право користування конкретним житловим приміщенням. Якщо подружжя проживають в одному житловому приміщенні, вони можуть домовитися про порядок користування цим приміщенням. Можливо угоду, за якою, наприклад, дружина з дітьми буде проживати в загальному будинку подружжя, а чоловік орендувати житлове приміщення за договором оренди і т. д.
Подружжя можуть визначити долю майна, придбаного ними в період роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбних відносин. Так, вони можуть вирішити, що всі пріоб-ренное в цей час майно буде роздільним і належати на праві приватної власності тому з подружжя, який його придбав. Можливі угоди про те, що статус роздільного буде купувати тільки нерухоме майно, а інше буде знаходитися в режимі спільної власності і т. д..
Сторони можуть також скласти угоду про порядок користування спільним майном (автомобілем, мотоциклом, катером, яхтою, предметами домашньої обстановки та вжитку і т. д.) при роздільному проживанні. При цьому можуть бути обумовлені питання утримання і ремонту такого майна: за чий рахунок він буде проводитися, чиїми силами, в чиєму розпорядженні будуть перебувати речі в період їх ремонту і т. д.
Подружжя можуть включити в шлюбний контракт також спеціальні угоди про порядок розпорядження спільним майном. Так як роздільне проживання може припускати значну віддаленість подружжя один від одного, в договір можуть бути включені пункти, що стосуються, наприклад, видів спільного майна, яке кожен з подружжя може реалізовувати без спеціального дозволу другого з подружжя. І, навпаки, може уточнюватися пречень речей, реалізація яких не допускається без письмової згоди другого з подружжя (навіть якщо за законом цього не потрібне) і т. д.
Крім майнових питань, договір про роздільне проживання може регулювати і деякі немайнові відносини подружжя. Так, подружжя можуть домовитися про порядок і місце їх зустрічей для вирішення питань, що виникають з приводу володіння, користування і розпорядження майном. У такому договорі також можуть обумовлюватися умови про форми спілкування з дитиною окремо проживає чоловіка тощо
Особливістю договору про роздільне проживання є його строковий характер. Якщо звичайний шлюбний контракт укладається на невизначений період часу, то в даному випадку подружжя можуть точно встановити термін, протягом якого вони будуть проживати окремо. По суті, цей договір є спробою подружжя врятувати шлюб і вирішити для себе питання про ступінь необхідності розлучення. Тому сторони можуть встановити, протягом якого періоду часу вони будуть проживати окремо. Після закінчення терміну подружжя може прийняти рішення про необхідність розірвання шлюбу або про його збереження на майбутнє. Цікаво відзначити, що в багатьох країнах в останньому випадку сторони можуть укласти спеціальний договір про примирення.