Шлюбний контракт, як і будь-який інший договір, за наявності певних обставин може бути визнано у судовому порядку недей-ствительность. Такий договір не породжує для сторін жодних юридичних прав і обов'язків, а також тих наслідків, настання яких бажали учасники договору. На відміну від розірвання договору, дію якого припиняється лише на майбутнє, визнання договору недійсним анулює договір з моменту самого його укладення. Таким чином, судове визнання шлюбного договору недійсним робить його спочатку як би юридично не існуючим.
При розгляді цього питання перш за все необхідно з'ясувати підстави визнання шлюбного контракту недійсним. Чинне законодавство передбачає три таких підстави, які безпосередньо належать до шлюбного контракту (п.8 Порядку укладання шлюбного контракту):
1. Насамперед шлюбний контракт може бути визнаний недійсним у разі порушення передбаченого законом порядку його укладення. Мабуть, в першу чергу мова йде про порушення нотаріальної форми укладання шлюбного контракту. Шлюбний контракт може бути визнаний також недійсним, якщо він полягав неповнолітніми особами без згоди їх батьків, усиновителів або інших представників неповнолітніх.
2. У зв'язку з тим, що за чинним законодавством в даний час шлюбний кон-тракт може бути укладений тільки до реєстрації шлюбу, укладення договору особами, які перебувають у шлюбі, також тягне визнання такого договору недійсним.
3. Відповідно до ч.2 ст.27-1 КпШС України умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України. У зв'язку з тим, що дане правило закріплено безпосередньо в кодексі, можна судити про принципову важливість закріпленого в ньому положення. Це підтверджується також тим, що за чинним законодавством (п.8 Правил укладення шлюбного контракту), якщо шлюбний договір буде включати умови, що погіршують становище подружжя, то він може бути визнаний у судовому порядку недійсним.
Умова про неприпустимість погіршення передбаченого в договорі положення подружжя в порівнянні з законним є, без сумніву, найбільш важким. Це викликано тим, що поняття "погіршення" є оціночною категорією, притому вкрай невизначеною за змістом. Тому при реалізації даної вимоги законодав-ства можуть виникнути значні проблеми. Наприклад, подружжя включили яке-небудь з умов в свій шлюбний контракт. У зв'язку з тим, що перевірка законності цього договору, як і будь-якого іншого, що вимагає нотаріальної форми, здійснюється нотаріусом, він може визнати таку умову в якості "ухуд-вирішального положення одного з подружжя порівняно з чинним законодавством", хоча самі сторони так не вважають. При цьому подружжя змушені будуть оскаржувати дії нотаріуса відповідно до дейсгвіующім законодавством в суді (ст.50 Закону України "Про нотаріат").
Мабуть, питання про межах свободи подружжя при укладенні ними шлюбного договору виникне в практиці. Однак вирішувати його потрібно не шляхом простого зіставлення умов шлюбного контракту з нормами чинного законодавства, а виходячи із загального змісту права і необхідності всебічного захисту інтересів подружжя і третіх осіб. Тому в закон можна було б включити більш гнучку норму про те, що шлюбний контракт не може порушувати права і законні інтереси подружжя і третіх осіб.
Хоча законодавство не згадує, крім перерахованих вище, інших підстав для визнання шлюбного контракту недійсним, обмежитися ними неможливо. Враховуючи, що шлюбний контракт є різновидом двосторонньої угоди (договору), можна віднести до нього і деякі положення цивільного законодав-ства про недійсність угод.
Як і інші угоди, шлюбний контракт може бути визнаний недійсним у результаті винного поведінки подружжя, наприклад, в результаті омани однієї зі сторін, а також під впливів обману, насильства, погрози з боку іншого чоловіка і збігу тяжких обставин для однієї із сторін. У країнах, де укладення шлюбних контрактів широко практикується, найбільш типовими підставами визнання шлюбного контракту недійсним є шахрайство і обман1.
Необхідно також розглянути питання про наслідки визнання шлюбного контракту недійсним. На жаль, це питання також не врегульоване чинним законодавством. Тому при його розгляді доведеться виходити із загальних положень сімейного та цивільного законодавства. Насамперед необ-хідно підкреслити, що визнання шлюбного контракту недійсним, як і його розірвання, не впливає на долю шлюбу. Подружній союз і після вступу в силу судового рішення про визнання шлюбного контракту недійсним продовжуватиме існувати.
Що ж до наслідків визнання шлюбного контракту недійсним, то вони будуть залежати від підстав визнання його недійсним, від винного чи невинного поведінки учасників шлюбного договору. У зв'язку з цим можна виділити два основних таких наслідки:
1. Всі угоди подружжя щодо їх майна, аліменти і боргових зобов'язань, включені ними в шлюбний контракт, будуть визнані не мають юридичної сили. Тому з самого початку відносини подружжя повинні розглядатися з точки зору їх законодавчого, а не договірного регулювання. Якщо подружжя до моменту визнання шлюбного контракту недійсним не виповнилося ще його умов (з виплати аліментів, передачі майна у спільну власність, його придбання або реалізації і т. д.), з них знімається обов'язок по їх вчиненню. Якщо ж такі дії були вчинені, їх результати підлягають анулюванню. У цьому випадку сторони повертаються в початкове положення, яке існувало до вчинення сторонами юридично значимих дій. При цьому повинні бути зроблені перереєстрація майна, яке потребує реєстрації, і зміна правового режиму будь-якого іншого майна відповідно до норм чинного законодавства. Однак це правило не може ставитися до виконаним подружжям аліментних зобов'язань. Чоловік, який виплатив польностью або частково аліменти на користь другого з подружжя або третіх осіб, не набуває щодо цих осіб права зворотної вимоги.
Такого роду наслідки можуть застосовуватися при визнанні шлюбного договору недійсним в силу порушення порядку його укладення, укладення контракту після реєстрації шлюбу, при омані однієї зі сторін і погіршенні стану подружжя порівняно з чинним законодавством.
2. Якщо шлюбний контракт визнаний недійсним на вимогу одного з подружжя внаслідок винних дій іншого чоловіка (обман, насильство, загроза і т. д.), негативні наслідки визнання шлюбного контракту недійсним повинні стосуватися лише винної чоловіка. Так, з нього за рішенням суду можуть бути не зняті обов'язки, передбачені шлюбним договором (передати майно у спільну власність подружжя, надати утримання іншому дружину, придбати майно для сім'ї з власних коштів і т. д.). У той же час обов'язки іншого чоловіка щодо винного дружина повинні бути анульовані. Майно, яке вже було передано таким чоловіком у спільну власність або іншому дружину, буде йому повернуто і т. д. Мабуть, в цьому випадку можна говорити і про повернення сум, виплачених сумлінним чоловіком на користь несумлінного або в його інтересі третім особам.
Шлюбний договір, як і будь-яка інша угода, може бути визнаний недійсним як у повному обсязі, так і в певній його частині. Наприклад, після укладення шлюбного договору один з подружжя ставить питання про те, що при складанні одного з його умов він діяв під впливом помилки, що має для нього істотне значення. Прикладом такого роду може служити ситуація, коли один з подружжя, взявши на себе обов'язок надати для проживання сім'ї ізольоване житлове приміщення, вважав, що до такого роду приміщень може відноситися і окрема житлова кімната в загальній квартирі, в той час як інший чоловік під ізольованим житловим приміщенням розумів тільки ізольовану квартиру або окремий будинок. При цьому зобов'язаний чоловік просить визнати шлюбний контракт у цій частині недійсним із збереженням інших його умов.
При вирішенні цього питання необхідно виходити з ст. 60 ЦК, в якій сказано, що недійсність частини угоди не тягне за собою недійсності інших її частин, якщо можна припустити, що угода була б здійснена і без включення недійсної її частини. Якщо крім угоди про надання ізольованого жилого приміщення шлюбний контракт містив і інші не пов'язані з цим умови, то при визнанні даної частини угоди недійсною, решта угоди і шлюбний контракт в частині не втрачатимуть юридичної сили.
Сьогодні важко не тільки вирішити, але навіть поставити ті питання, які можуть виникнути у судовій практиці щодо визнання шлюбного контракту недійсним. Зажадає це питання в майбутньому і серйозного наукового аналізу.